Мальовничий Острів кохання в селі Старий Солотвин, посеред річки Коднянка, виглядає по-справжньому казково.

Якщо будете проїжджати в цих краях, то рекомендуємо заїхати…

Острів має штучне походження, був створений у 1970 році та отримав назву «Острів кохання». Пізніше, в період з 1984 по 1985 роки, на ньому збудували дерев’яний будиночок, який стали називати «хатиною рибалки та мисливця».

Острів кохання привабливий за будь-якої погоди. Це місце дарує мандрівникам мальовничі фотознімки та чудові пейзажі.

Мисливський будиночок має досить романтичний вигляд, адже він оточений озером, а біля самої хатинки ростуть декілька струнких берез і вічнозелених ялинок. Природа тут приголомшлива. Здається, що дерева ховають це місце від назойливих очей.

Тиша… Тут настільки тихо, що хочеться зупинитись і закривши очі насолодитися неймовірним відчуттям… Тихий шелест очерету вводить тебе в транс.

Цей острів ніби створений для усамітнення. Вдивляючись в воду можна побачити блакитне небо, яке милується собою у водній гладі. Здається, що воно потонуло у цьому озері… І лише тихенький вітер розганяє марево по воді, приводячи в рух латаття, яке придає цьому острівцю таємності.

На хвильку в твоєму образі спливає казка про царівну, яка в образі жабки чекає на свого принца саме тут, саме на цьому місці. Це дійсно казкове місце. Тут кожен може поринути в свої солодкі спогади та мрії.

Цей “Острів кохання” зовсім невеликий, тому тут годі й шукати кафе або інші розваги. Найбільша розвага для тих, хто приїжджає сюди – це фотографії: тут в будь-яку погоду можна зробити безліч приголомшливих і атмосферних знімків.

Місцеві жителі кажуть, що в цій надзвичайній будівлі живе дух риболова, який покінчив своє життя самогубством через нерозділене кохання. Також ходить легенда, що в річці, яка оточує острівець, живуть лісові мавки. Розповідають, що вони тільки те й роблять, що чекають кого б то заманити за собою на міль.

Хатина побудована з дерева, на який виточені й розфарбовані візерунки. До острівця веде вузький дерев’яний міст. Ступаючи по ньому ти ніби поринаєш в таємницю цього місця. Легкою ходою, майже на вшпиньки, щоб не наполохати гармонію, яка панує навколо, приближаємось до будиночку.

Двері будинку зачинені, тому всередину потрапити не вийде. Але природа навколо повністю компенсує ваші бажання.