Коли ми вперше почули про існування Тараканівського форту, то, звичайно, передивилися багато інформації в Інтернеті. Фото з цього місця просто вражали. Вони були дуже красиві та водночас настільки містичні, що непомітний холодок сковував усе моє тіло.

 Що ж такого загадкового та таємничого приховує це місце? За відповіддю ми вирушили туди. Наш дуже досвідчений провідник Іван розповів нам моторошну та цікаву історію цього форту. Тому беремо ліхтарики та взуваємо зручне взуття і поринемо в минуле…

 Ходити тут без гіда небезпечно, тому що на території форту є діючі пастки, в яких і досі  гинуть люди.  

Обов’язково йдіть з екскурсоводом! Інакше все, що тут знаходиться залишиться для вас незрозумілим і ви побачите тільки красиві руїни і темні таємничі переходи.

У форт можна потрапити пройшовши по широчезному рову, який з двох сторін закутий в 6-ти метрові цегляні стіни. Але найцікавіше попереду – довгий неосвітлений тунель і ми всередині форту.

 Перебуваючи серед руїн, складається враження, що ти в іншому світі. Але не зважаючи на всю красу і містику Тараканівського форту, відчуваєш якусь напругу в усьому тілі. Ти розумієш, що ця територія вся просякла болем та відчаєм військових, які тут проживали та служили. Ти відчуваєш цей біль на собі.

Лишній раз боязко торкатися цих напівзруйнованих стін, які б могли розповісти про каторжне перебування військових.

Форт має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Ззовні він оточений глибоким ровом із земляними валами, укріпленими потужними стінами. В центральній частині форту зведена двоповерхова казарма.

 Наш провідник Іван розповідав нам, що деяких солдат відправляли на каторгу до  Сибіру, за неналежне виконання служби. І для них це був, як порятунок, як ковток свіжого повітря. Ви можете собі уявити, в яких нелюдських умовах перебували військові???

 Проходячи темними підземеллями форту боїшся, хоч на хвильку відстати від групи. Здається, що озирнувшись ти побачиш привидів, які тут блукають. А місцеві стверджують, що вони тут є . Адже сотні не упокоєних  душ залишились на території  Тараканівського форту. Подекують, що в підземеллях німці проводили військові експерименти, в ході яких безслідно зникали люди.

 Час руйнує Тараканівський форт. 
Реставраційні роботи тут не проводяться. Стіни з кожним роком осипаються. Здається, що сама природа не хоче, щоб це місце існувало. Дерева пускають своє коріння в будівлі, заростає все травою… Але від цього Тараканівський форт стає все містичнішим.

Тепер давайте розповімо про його історію…

Дубенський форт, Тараканівський форт, Нова Дубенська фортеця  — архітерктурна пам’ятка 19 століття, розташована неподалік від села Тараканів Дубенського району Рівненської області.

 Форт має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Ззовні він оточений глибоким ровом із земляними валами, укріпленими потужними стінами. В центральній частині форту зведена двоповерхова казарма, до якої ведуть чотири підземні ходи, прокладені під другим земляним валом.

Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерійської роти та штаб коменданта форту. Периметр форту складений зі 105 так званих безпечних казематів і, щоб до них потрапити, треба було подолати подвійну лінію оборонних рубежів. Існує важкодоступна частина форту – “Земляне укріплення”, відділене від основного масиву залізницею.

 Форт мав численний гарнізон (у казематах форту могло розміщатися 800 осіб) та був добре озброєний (оснащений далекобійними гарматами великого калібру). Тут було все, що необхідно для життєзабезпечення армії: склади, медична частина, опалення, водопровід, колодець, пекарня, телефонний зв’язок.

 Тараканівський форт – прекрасний приклад того, як важливо стратегічно діяти у воєнні часи. Незгоди спіткали цю споруду одразу ж після її зведення: побудований 1890 році за наказом царя Олександра ІІІ, форпост з каменю та бетону повинен був стати на захист залізної дороги, що сполучала Львів та Київ. Однак, замість цього, розпочалися темні сторінки історії цього місця – йому судилося стати воєнним складом та в’язницею для полонених.

В 1900 році Російська імперія недооцінила потенціал споруди, і залишила її напризволяще. Після цього Тараканівський форт було окуповано німецькими, австрійськими та польськими військами.

В 1915 році командування вирішило повернути цей форпост, і навколо нього відбулася запекла битва, в ході якої було зруйновано більшу частину укріплень та полягло більше 200 австрійських солдат, тіла яких поховано під насипами Тараканівського форту.

 У роки Другої світової війни  фортеця не потрапила у вир військових подій, хоча поблизу Дубна і Бродів відбулася велика танкова битва. У той період у форту нацисти зберігали боєприпаси. Є версія, що тут знаходився дослідницький підрозділ самої таємної нацистської організації Аненербе. Фашисти випробовували в добротно побудованих спорудах нову секретну зброю. А перед відступом на початку 1944 року замінували і забетонували обладнання в тунелях, та так, що його досі не вдається його  виявити.

У 1946-1960 тут дислокувався загін співробітників НКВС. Чим чекісти займалися в казематі – таємниця за сімома печатками. Можливо, в катівнях розстрілювали неугодних українців. Подекують, що в підземних лабіринтах чимало НКВД-шників заблукали та загинули.

 Ходити тут без гіда небезпечно, тому що на території форту є діючі пастки, в яких і досі  гинуть люди.

А ще кажуть, що це місце перетворилося на Місто привидів.  Дехто зараховує Нову Дубенську фортецю навіть до числа найбільш містичних місць України.