Шпиці – одна з вершин гірського масиву Чорногора (Українські Карпати). Розташована у Верховинському районі Івано-Франківської області, в межах Карпатського національного природного парку.
Висота гори — 1863 м.

До точки старту ми з нашого готелю, що у Верховині, вирушили на авто в 6 годин ранку до села Бистрець. Година на авто і ми в точці старту… дорога з Верховини до Бистреця просто жахлива, іноді це був просто напрямок…
Стартуємо… природа неймовірна, краєвиди фантастичні. Всюди по дорозі нас чатують чорниці, час від часу ми зупинялися через них.

Ранковий туман ніжно торкався нас золотими крапельками роси, які підсвічувались сонячними променями. Здавалося, що в тій маленькій крапельці можна було відчути всю силу Карпат.
З кожним кроком відкривались неймовірні краєвиди. Кристально чисте повітря та гірські джерела надавали нам сили, щоб рухатись далі.
Карпати – то моя любов. Кожного разу я шаленію від побаченого. Кожен мій похід – це нове відкриття. Жодного разу пейзаж навколо не повторився, кожен раз він унікальний.

І ось, ми у підніжжі гори Шпиці…
Саме тут, у підніжжі гори Шпиці в урочищі Гаджина, віриться в усі легенди Карпат. Здається, що з глибин лісу кличуть солодкі голоси мавок, а ввечері до вогнища приходить дух лісу Чугайстер, який заводить навколо ватри свій небезпечний танець. Тіні забутих предків оживають у лісах Гаджини, а її неймовірно чисте повітря п’янить і збиває з ніг.
Місцина просто вражає своїми масштабами і красою. За однією з легенд, саме тут побратими поховали Олексу Довбуша й надійно заховали його скарби. Правда це чи ні, проте гора Шпиці та урочище Гаджина таки є унікальною скарбницею Чорногори.

Гору Шпиці називають однією з найцікавіших у Карпатах. Її східні схили мають кам’яні виступи заввишки 20-50 метрів, що нагадують шпиці, звідси й назва.
Приблизно 5 годин та ще один дуже крутий підйом і ми на вершині гори ШПИЦІ…
Зверху на нас чекали чудові краєвиди, які справді перехоплюють подих, емоції зашкалюють, просто «вау…», адже з вершини відкривається Чорногірський хребет.
З хребта відкривається вигляд в обидві сторони – зліва від нас Бребенескул, Дземброня, Вухатий Камінь, справа – Туркул, Говерла, Петрос.

Гора Шпиці вкрита трав’яними і напівчагарниковими альпійськими луками. А навколо скельні насипи, які подібні до велетенських веж.
За деякими даними, їх налічується аж 15 рядів, сформовані переважно з олігоценового магурського пісковика. Вони є наслідками давнього гірського зледеніння, що відбулося в Карпатах у четвертинний період.


Ці скельні виступи подібні до велетенських веж, а в похмуру погоду вони здаються схожими на міфічні химери, що захищають свою територію і пильно стежать, з якими думками і намірами ти прийшов сюди.
Зазвичай на Шпицях спокійно і затишно в хорошу погоду. Але якщо на Чорногорі здіймається вітер, він швидко наганяє сюди дощових хмар з грозою, тому погода на вершині Шпиць різко стає гіршою, ніж будь-де поруч.
Здається, що кам’яні скелі притягують дощові потоки. Проте навіть туман з хмарами додають цим своєрідним шпилям неповторної загадковості та шарму.
Ми були вражені побаченим.
Шпиці варті того, щоб тут побувати не один раз.

Намилувавшись горою Шпиці ми вирушили далі по Чорногірському хребту до озера Несамовите.
Коли ми йшли по хребту гір нас оточували неймовірні краєвиди… ми вдивлялися в навколишню красу, вслухалися в магічну тишу Карпат і наші душі переповнювалися емоціями.
