Історія старовинного міста Кам’янец-Подільського починається саме із фортеці, яка височить на скелястому пагорбі, нагадуючи всім про свою велич та неприступність.

(Детально про старе місто Кам’янец-Подільський ми описали в цій статті).

Саме за останні декілька років фортеця почала змінюватися та оживати. Кам’янець-Подільський замок перетворився зі звичного музейного комплексу на живий організм, де різноманітні майстри займаються традиційними ремеслами: лучництвом, гончарством, різьбярством і випіканням хліба за традиційними рецептами.

Історична реконструкція дала цій споруді новий подих, а відвідувачам — можливість не лише побачити історію, але й ненадовго зануритись у неї.

Кажуть, що фортеця “збудована рукою Бога”, адже сама природа подарувала їй дивовижну здатність залишатись неприступною для ворогів.

  Круті скелясті береги та високі стіни з амбразурами не підпускали до себе нікого протягом багатьох століть. Тільки стотисячна турецька армія змогла її покорити…

Тож давайте перенесемося в історію фортеці.

Перші споруди фортеці належать до XI-XII століть, а основні укріплення – до XVI-XVII століть. Оборонні укріплення в Кам’янці-Подільському вважаються прекрасним зразком кращих фортифікацій Східної Європи.

У XIV-XV століттях фортеця була головним форпостом князівства Литовського на Поділлі, а з 1434 року і до кінця XVIII століття – Речі Посполитої.

Кам’янець-Подільська фортеця складається з двох частин. Перша частина – це Стара фортеця, центральна частина фортеці, що захищала підхід до перешийку між півостровом, на якому розміщувалося Старе місто, та “материком”.

Стара фортеця являє собою одинадцять башт, розташованих у формі неправильного чотирикутника і сполучених за периметром кріпосними стінами.

Найстарша із башт– «Денна», а найвища – Папська тому, що була збудована на кошти, надіслані Папою Римським Юлієм II. Має аж 5 поверхів. І дуже цікаву структуру: внизу чотирибока, посередині восьмибока, на самому вершку кругла. До речі, саме у цій башті свого часу був ув’язнений відомий повстанський ватажок Устим Кармелюк.

Нова фортеця – це бастіонна система з додатковими оборонними спорудами, яка прикривала Стару фортецю з боку поля. Це високі земляні вали і глибокі рови, обставлені каменем. Ця фортеця стала невразливою для ворожої артилерії: металеві снаряди просто грузли в землі.

Дуже цікавим є Замковий міст. Збудований не впоперек, а вздовж річки Смотрич, яка під ним протікає. Рівень її води, до речі, подоляни могли піднімати, коли їм це було потрібно. За допомогою спеціальної системи шлюзів. Раніше міст мав арочну форму. Та під час турецької окупації його перебудували.

У дворі Старої фортеці знаходиться боргова яма з муляжем боржника. В цю яму в колишні часи укладали неплатників податків, а зараз туристи кидають монетки.

Ще одним вражаючим об’єктом фортеці є величезний колодязь, висічений в скельній породі і завглибшки близько 40 метрів. В хід колодязь пускався за допомогою величезного дерев’яного колеса, яке, за принципом білок у колесі, крутили ув’язнені фортеці.

Замок і сьогодні вражає своєю наприступною красою. Здається, час тут зупинився. І щоб побувати у минулому, варто лише приїхати у Кам’янець-Подільський. Тут все так, як у давні героїчні часи. Ті, про які знімають фільми. Не даремно саме Кам’янець-Подільський замок обрали імениті режисери таких фільмів, як “Той, хто пройшов крізь вогонь”, «Устим Кармелюк», “Тарас Бульба”, та немало інших, відомих широкому загалу.

Сьогодні, за попередньою, домовленістю, можна стати учасником нічної театралізованої екскурсії Старою фортецею. Екскурсію у вежах (баштах) і підземеллях фортеці проводить кам’янецький «староста» та його «свита», які цікавими розповідями, піснями, танцями не лише знайомлять екскурсантів з історією замку та озброєнням, а й створюють неповторне відчуття подорожі у часі.

Відвідувачі фортеці мають змогу приміряти та сфотографуватися в костюмах середньовічної епохи, поїздити верхи на конях, постріляти з арбалетів та луків, власноруч викарбувати пам’ятну монету.

А коли наступає вечір, фортеця починає освітлюватись з різних боків. І ця вся велич та неприступність перетворюється в казку. Коли дивишся на неї, здається, що ти маленька дівчинкою, яка мріяла бути принцесою і вірила в казки.