Криворівня – це невеличке село в Івано-Франківській обл., на Гуцульщині і одне з найцікавіших і помітних українських сіл, описане відомими письменниками і змальоване художниками. Колись тут гостювали Іван Франко та Михайло Грушевський, знімав «Тіні забутих предків» Сергій Параджанов. Сюди завжди приїжджало багато творчих людей, і цей взаємообмін вплинув на те, що місце стало пульсуючим культурним осереддям.

Ця місцевість вирізняється нейморвіними гірськими пейзажами та краєвидами, своїми традиціями та автентичністю. Якщо потрапиш у її полон, то це назавжди, тому що Криворівня має у собі якусь неймовірну магію.

Водохреща в Киворівні – це неймовірне дійство, яке заворожує з першої хвилини. Це дуже колоритно, цікаво та пізнавально.
Ми потрапили в атмосферу свята, традицій, а також в місце Сили Гуцульщини.

 У церкві Різдва Пресвятої Богородиці, яка була збудована ще у 1719 році, відбувається служба Божа. Сюди на спільну молитву збирається дуже багато людей, які своєю щирою молитвою підсилюють енергетику цього місця. Серед них своїм вбранням вирізняються колядники, яких буває зазвичай більше сотні.

Колядники – це також, щось неймовірне. Вони всі вбрані в гуцульській одяг, який вишитий вручну, в кожного з них в руці бартка (гуцульська сокирка).  

Всі  сходяться на церковне подвір’я. Трембітарі готують свої інструменти, а решта колядників та гостей слухають службу і йдуть до мировання (обряд помазання вірян єлеєм).

Після чого, селяни і гості села пересувається у двір церкви. Колядники формують коло, як універсальний символ сонця, всередині шикуються «берези» (провідники колядницького гурту) та скрипалі. І починається дійство…

Бартки здіймаються вгору, ніби відбиваючи ритм; трембітають в трембіти і дують в роги; дзвенять дзвони; крисані (гуцульський капелюх) переливаються різними кольорами і пір’ями на зимовому сонці — така собі кольорова колядницька хвиля.

Тут доволі велелюдно, голосно колядують, грають трембіти, скрипки, дзвенять дзвони – одним словом – свято!

Після Богослужіння всі присутні вирушають до річки Чорний Черемош, де відбувається дійство освячення Йорданської води.

Щоб освятити воду, процесія колядників, жителі Криворівні та туристи спускаються до берега Чорного Черемоша.
Місцеві умільці встановили тут льодяні скульптури – хрест,  капличку та рік від Різдва Христового. Готуються ретельно, усім селом: чоловіки вирізають фігури із брил, а жінки оздоблюють їх та навколишні ялинки.

Після освячення воду набирають прямо із річки. «Тара» для неї оздоблена не гірш ніж Великодній кошик.

Та й до Йорданських занурень у Криворівні ставляться цілком лояльно: із десяток місцевих сміливців таки наважуються скупатись у крижаній гірській воді.

Обряд Водохреща, як і годиться, закінчується спільним виконанням гімну та молитвою.