Західна Україна ще з давніх часів завжди була своєрідною місцевістю, де жили різні народності з унікальними традиціями. Серед бойків, лемків і русинів особливо виділяються гуцули. У них ще здавна були свої звичаї, своя культура, віра і гуцульський діалект. Особливу популярність на ряду з традиційними українськими звичаями отримали і гуцульські музичні інструменти.

Музей музичних інструментів Романа Кумлика це не просто музей… це музей-театр!!!

Приватний музей відкрито Романом Кумликом 7 січня 2000 року і розташовано у родинному будинку.

Господар збирав матеріали протягом 30 років. Це — предмети побуту, давній гуцульський одяг, знаряддя праці, грошові знаки різних часів та багато цікавого про життя гуцулів. Особливою гордістю музею є колекція музичних інструментів, серед яких: скрипки (в тому числі скрипки-довбанки і прямокутна скрипка), цимбали, коза, дримби, трембіти, роги та інші.

Роман Кумлик проводив екскурсії особисто і грав на різних інструментах, він розповідав про кожен з інструментів. Після його смерті справу батька продовжує його донька Наталя Гузак.

Наталя дуже привітна, гарна, якій і слід бути справжній гуцулці, вона лікар за фахом, але грає на скрипці, цимбалах, тримбі, двійниці (сопілка), окарині, зозулі, пелинці, лірі, наї та розповідає про кожен з інструментів. Пані Наталя не тільки показала, як грають на інструментах, а й співала народні пісні, розповідала гуцульські байки на місцевому діалекті, показала, як гуцулки зав’язують хустки на голові.

Цей музей залишиться в моїх спогадах назавжди. Для мене це не тільки музей музичних інструментів, а показ любові до рідної неньки України, до її традицій, побуту, звичаїв. Ця ніжність з якою Наталка розповідала нам про музичні інструменти, з яким трепетом вона торкалася їх і з якою любов’ю вона згадувала свого татка.

Ця тендітна жінка беручи до рук кожен інструмент просто віртуозно на них грала. Кожен звук, кожна нота, яка линула звідти відбивалася в моєму серці, залишаючи ніжні спогади. І навіть, доволі чоловічі інструменти, які втримати важко, в її тендітних руках з легкістю оживали ніжними звуками, які занурювали тебе в таємничий світ гуцульської магії. І це дійсно магія. Кожна нота трембіти ніби переносила тебе на полонину, з кожним дотиком смичка ти подумки знімався увись над Карпатами. А звуки сопілки… вони просто магічні.  

Кожна екскурсія — імпровізована, тому навіть кілька разів відвідавши музей, ви все одно почуєте багато нового і цікавого про життя гуцулів, їхні важкі будні й яскраві свята, гострий гумор і самобутнє мистецтво.

Одним словом, ми всю екскурсію просиділи з відкритими від подиву ротами! 🙂 Час пролетів непомітно, була маса вражень, йти не хотілося взагалі …

Тому всім моя добра порада – будете в Карпатах в с.Верховина, то неодмінно відвідайте цей МЕГА КЛАСНИЙ сімейний музей!