Замок Любарта (м. Луцьк)

Замок Любарта – унікальний історико-архітектурний пам’ятник кінця XIII – XIV століття, головна визначна пам’ятка Луцька – обласного центру Волинської області. Це візитна картка міста. Разом з іншими старовинними спорудами замок Любарта входить до складу державного заповідника «Старий Луцьк».

Замок Любарта ще називають Луцький замок – від назви міста, а також Верхній замок. Спочатку існував не один, а два замки – верхній і обхідний. Від Окольного замку залишилися руїни. Вціліла лише одна-єдина будівля – вежа князів Чарторийських. А Верхній замок прекрасно зберігся до наших днів. Доречі, його зображення є на двохсотгривневій купюрі.

Замок в Луцьку був політичним, адміністративним, релігійним центром міста і всієї Волині.
Тут відбувалися засідання судів, знаходилася державна канцелярія, «офіси» різних «службовців», у тому числі і Великого князя (керівника князівства). В замку також був православний кафедральний храм Івана Богослова.

Спочатку замок був дерев’яним. Збудували його десь на початку 1100-х років. У 1340-1350-х роках замок почали реконструювати в цеглі. Спочатку збудували половину тієї вежі, яка зараз називається В’їзною, і частину стіни. У той час правителем Галицько-Волинського князівства був Любарт Гедимінович.

 Імовірно, замок продовжили реконструювати в цеглі, коли на зміну Любарту прийшов Вітовт. Він зробив Луцьк південною столицею Великого литовського князівства. Саме за його правління місто розцвіло економічно, політично та культурно. Загалом за його правління твердиня набула таких обрисів, як зараз. А коли Вітовт помер, князювати став його брат Свидригайло. За його правління замок завершили реконструювати і він став на 90% таким, як зараз.

Отож ці три князі – Любарт, Вітовт, і Свидригайло – і збудували луцьку твердиню.

Підходячи до замку, який височіє над містом, захоплюєшся його величчю та неприступністю.  Проходячи сторожову вежу, яка своєю висотою впирається в небо, ти вагаєшся… Здається, зробивши крок вперед, ти пересічеш простір і опинишся в XV або в XVII сторіччі.

Десь вдалині ти чуєш стукіт копит і бачиш рівну постать в сідлі. Може це гонець, який приніс звістку про напад???

З тріскотом падає дерев’яний підвісний міст і ти опиняєшся по ту сторону реальності. Ти відчуваєш на собі метушню військових, які готуються до осаду.. Вони стрімголов біжать по балкону фортеці, викрикуючи гучні команди на бігу. Навколо метушня… Але прокинувшись від хвилинних роздумів, ти починаєш оглядати неприступність Луцького замку зсередини…

 Він доглянутий і дуже затишний. Тут відчуваєш себе в безпеці і тільки гомін туристів заважає знову пірнути в те минуле, про яке можна прочитати лише в книжках.

Поки на земній поверхні Луцька кипить життя, під цією поверхнею спочивають залишки великої історії. 

Прямісінько посеред замку Любарта під металевим куполом розташовані релікти найстарішої мурованої споруди міста – собору Івана Богослова. Це також найдавніша споруда Луцька, збережена бодай частково. Ніякого людського витвору, старішого за її рештки і земляні вали замку, в Луцьку більше немає.

Вважається, що церкву Івана Богослова збудували в другій половині 1170-х років за часів князювання Ярослава Ізяславича, у володіннях якого перебувало Луцьке князівство. Хоча є версії, що його могли спорудити і трохи раніше. Церкву збудували із високоякісної плінфи (плоскої цегли) на твердому розчині рожевуватого кольору.

 Церква Івана Богослова, хай навіть і в стані залишків, серед інших пам’яток Луцька є справді унікальною. Нам іноді важко уявити, що думали і як бачили світ кілька поколінь тому, а час будівництва цього храму – це кілька десятків поколінь вглиб минулого. Розуміння повноти історії храму передбачає дуже широкий «бекґраунд», адже йдеться про середньовіччя, про фрескове мистецтво візантійської цивілізації, архітектурні школи князівської доби, релігійні відносини політично непростих часів. 

У 1984-1986 велися розкопки під керівництвом археолога Мар’яни Малевської з Ленінградського відділення Інституту археології Академії наук СРСР. Саме тоді дослідили те, що ми тепер знаємо про цей храм.
Дістали з землі і склали зі шматочків «любартівські» фрески XIV століття, відкрили наявність кількох рівнів підлоги з керамічною кольоровою плиткою, зрозуміли розташування складових елементів храму і те, що вони були новаторськими як на свій час. Виявили старовинні графіті на стінах храму, які нанесли ще до того, як покрили інтер’єр фресками. 

Церква визначна не тільки старовиною її рештків. Дехто навіть стверджує, що саме тут був похований Любарт. Тут бували Петро Могила, Іван Виговський та інші відомі постаті.

Над старими руїнами зробили накриття, під яким можна і сьогодні оглянути самому залишки цієї пам’ятки минулого.

Також зацікавила нас і Вежа, своєю архітектурою. Вона містить конструктивні елементи, які відображають цікаві історичні факти. Наприклад, на головному фасаді над сучасним входом є дві заштукатурені арки. Це – колишні входи в замок. Один маленький, праворуч. Інший більший – ліворуч. Сюди можна було дійти через підйомний міст, який опускали над ровом навколо замку.

Вежа має ще одну цікаву особливість – одразу під трьома однаковими вікнами знаходяться дивні виступи. Це зубці, до яких сягала висота вежі. Як вважає дослідник замку Петро Троневич, спочатку вежа була нижчою. Але майже одразу, через 4 роки після завершення будівництва цієї вежі, її висоту вирішили збільшити. Це відбулося у 1370-1385 роках.

Всередині вежі є дві системи гвинтових сходів. Сама вежа розбита на кілька поверхів, майже на всіх є дуже цікаві експозиції.
У вежі зараз експонуються копії давніх картин, гравюр із виглядом замку. Найстаріша з них – копія ікони першої половини XVIII століття. Тут також висять стародавні карти Волині. На верхніх поверхах – виставка старих ключів, замів, пляшечок, іграшок тощо.

Зверху знаходиться оглядовий майданчик, з якого відкривається чудовий вигляд не тільки на заповідник, а й на велику частину Луцька та територію поза ним. Тут можна дуже довго стояти, милуючись виглядом на всі чотири сторони. Вже у 1500 році вежа слугувала оглядовим майданчиком для пожежників.

Підземелля та підземні ходи є невід’ємним атрибутом оборонної системи замку будь-якої доби. І замок Любарта не є винятком.
Старожили міста стверджують, що під Луцьким замком споруджена ціла мережа підземних ходів, глибиною подекуди у 2 поверхи. Також є кімната, де утримували в’язнів  та катували полонених. При розкопках були знайдені приміщення з приладами для тортур та кімнати повні черепів.

Та найбільш дивною знахідкою істориків став склеп молодої дівчини Магдалени. Достеменно майже нічого не відомо про неї. Але подекують, що вона була дружиною першого коменданта Луцька Степана Тализіна. Комендант її сильно кохав, тож коли у 19-років вона померла, він поховав її у розкішній гробниці в підземеллі. Це був 1795 рік.

За словами екскурсоводів, тутешні працівники неодноразово бачили Магдалену. Мабуть, душа її не знає спокою після того, як у 50-х роках минулого століття її гробницю потривожили «мисливці за дорогоцінностями». Кажуть, що привида зафіксували навіть на фото – виглядає як незрозуміла розпливчаста пляма.

Кажуть, що у мурах Луцького замку захований великий скарб. Не дивлячись на те, що коштовності час від часу знаходять – привласнити їх ніхто не може, помираючи, князь прокляв їх…