Театр опери та балету, який місцеві жителі називають головним символом і перлиною Львова, поряд з віденською та одеською операми входить до числа найкрасивіших театрів Європи. Львівська опера, яка прикрашає головний проспект міста, є однією з найяскравіших міських визначних пам’яток, обов’язкових до відвідування.
Щодня її красою і величчю захоплюються тисячі мандрівників з різних куточків світу.

Ми відвідали Львівський театр опери та балету вже декілька разів, першого разу влітку, коли актори театру були на гастролях, і там заплативши за вхід можна помилуватися залами та архітектурою цього надзвичайного місця. А вже восени, ми мали змогу насолодитися балетом Лебедине озеро.

 Театр опери і балету у Львові – це магія…. Для описання цього місця не можливо підібрати правильні слова…. це те саме, що намагатися описати звучання арфи на словах…. не реально…

Трішки історії…

Необхідність у великому міському театрі Львів, який перебував у той час під владою Австро-Угорщини, відчув наприкінці XIX сторіччя. Тоді ж був організований конкурс на кращий проект майбутнього театру, в якому переміг талановитий архітектор Зигмунд Горголевський, що вже встиг прославитися як автор кількох монументальних споруд в Німеччині та Польщі.

Будівництво театру почалося в 1897 році і тривало три роки – в 1900 році Великий міський театр, як тоді називалася опера, був урочисто відкритий.

Будівля, виконана в класичних традиціях з елементами зухвалого бароко і стриманого ренесансу, вражала ефектністю і пишністю декору: над його дизайном і обробкою театру працювали кращі майстри Львова і всього Старого Світу.

Фасад будівлі щедро прикрашений скульптурами, колонами, нішами і балюстрадами. Вінчають його три крилаті бронзові фігури – Генія драми і комедії, Генія музики і Слави з золотою пальмовою гілкою в руках.

У 2000 році – до сторіччя Львівської опери – вона була відреставрована і перейменована на честь Соломії Крушельницької, видатної української оперної співачки, широко відомої в усьому світі.

Зайшовши до Львівського оперного театру, ми потрапили у вестибюль, кожен його куточок це вже історія та чаруюча краса. По периметру вестибюлю йдуть 3-х поверхові аркади, що переходять в мальовничу стелю.

З вестибюля йдуть великі мармурові сходи на другий поверх. Розкіш інтер’єру вражає – позолота, мармур, ліпнина, значні балюстради і розпис – це потрібно побачити!!!

Піднявшись на другий поверх, ми опинилися в фойє. Тут розташована дзеркальна зала, інтер’єр якої дійсно вражає.

Тут представлено бюст Соломії Крушельницької оперної співачки, чий голос підкорив багато сцен світу і чиїм ім’ям, власне, і названий театр.

Далі ідемо до глядацької зали з головною сценою. І тут, також, важко підібрати слова, щоб це все передати…

Завіса «Парнас» Львівської Опери,  справно служить театру вже понад сто років, автором цьог витвору мистецтва був відомий художник Генрик Семирадський, до речі, поляк, який народився в Україні.

Кожна деталь інтер’єру дуже гармонійно поєднана і випромінює розкіш. Оригінальні світильники, бронзові інкрустації, мармур і позолочені орнаменти –  все “дихає”  витонченістю та лоском.

 З кожним кроком ти поринаєш в ті часи, коли сюди приходили тільки знатні та знамениті люди. Гуляючи по Оперному театру ти намагаєшся запам’ятати кожну деталь, кожну дрібничку. 

Також, хочеться пару слів сказати про дуже оригінальну кав’ярню, яка працює на площі перед входом до театру у теплу пору року.

Ця кав’ярня повністю стилізована на театральну тему, з музичними інструментами, та образами балерин над столиками.