Оберіть мову тексту...
Місто Сігішоара (Румунія)
Справжньою «Трансільванською перлиною» є місто Сігішоара. Для мене це містечко стало відкриттям.
Гуляти по вуличках цього середньовічного міста – одне задоволення. Таке враження, що потрапив у казку. Кожен будиночок ніби сам по собі, але дуже вдало доповнює цю казкову атмосферу. Будиночки різного кольору та форми, повсюди квіти…
Бруківка, якою встелені вулички, й досі нагадує про ті часи…
Здається, що десь з-за рогу винирне карета із придворною дамою, яка ніжно посміхається своєму кавалеру, прикриваючись віялом. А десь із площі доноситься голос молодої дівчинки, яка в барвистій сукні продає свіжо зірвані квіти із свого саду.
Різнокольорові будиночки живуть своїм життям, середньовічні вулички шепочуть про свою історію, годинники на вежі б’ють, як і кілька сотень років тому.
Місто відоме, передусім, як батьківщина Влада Цепеша – графа Дракули. З часів його народження в Сігішоарі майже нічого не змінилося. У будинках й досі живуть люди, ресторанчики і кафе радісно обслуговують туристів і місцевих жителів та й про Влада Цепеша-Дракулу там як і раніше пам’ятають.
Жовтий будинок, де народився Влад Цепеш, видно з центральної площі. В далекому минулому в ньому проживала вся родина Дракули до того моменту, коли він зайняв трон Валахії.
На даний час всередині будинку розташований колоритний ресторан, присвячений графу Дракулі, вампірам і всілякої нечисті – щовечора тут розігрується невелике тематичне дійство за участю цих персонажів.
Це місто, незважаючи на невеликі розміри, є відомим туристичним центром Румунії, що входить до світової спадщини ЮНЕСКО.
Місто заснували німецькі колоністи із Саксонії. Перша документальна згадка про місто датується 1280р. Це містечко в Трансільванії, в різні епохи було то під німецьким, то угорським впливом. Румунським місто стало тільки після першої світової війни.
Колоністи побудували на пагорбі середньовічну фортецю, кілька храмів та всесвітньо відому Годинникову вежу висотою 64 метра. Вежа має шість поверхів, а на кожному з них є тематична виставка: археологія, середньовічна аптека, середньовічні меблі, інструменти гільдій Сігішоари, вражаюча колекція годинників.
Годинники, змонтовані в XVII столітті, можна назвати видатним творінням людських рук.
Рухомі фігурки символізують уявлення про добро і зло, закон і справедливість, ангелів ночі і ангелів дня.
Діаметр циферблата становить 2 метри.
Викликають інтерес і фігурки на Часовій вежі: частина з них символізують дні тижня, Юстицію, Справедливість, а два янголятка показують зміну часу доби.
В часовій вежі знаходиться найбільший трансільванський музей.
Він був заснований Йозефом Бейконом в 1899 році і вважається найстарішим музеєм міста.
Тут час ніби зупинився…
Кожен сантиметр міста пронизаний середньовіччям. Торкаючись цих будинків і закривши очі, ти на собі відчуваєш цю атмосферу якоїсь загадковості. Затамувавши подих уявляєш себе ніби декілька сотень років назад. Мимоволі фантазуєш, що на тобі довга сукня і ти прогулюючись йдеш додому.
Це просто неймовірне містечко, яке закарбувалося в моїй пам’яті на все життя.
Город Сигишоара (Румыния)
Настоящей жемчужиной Трансильвании является город Сигишоара. Для меня этот городок стал открытием.
Гулять по улочкам этого средневекового города – одно удовольствие. Такое впечатление, что ты попал в сказку. Каждый домик как бы сам по себе, но очень удачно дополняет эту сказочную атмосферу. Домики разного цвета и формы, повсюду цветы…
Брусчатка, которой устланы улочки, до сих пор напоминают о тех временах…
Кажется, что из-за угла вынырнет карета с придворной дамой, которая нежно улыбается своему кавалеру, прикрываясь веером. А где-то с площади доносится голос молодой девушки, которая в красочном платье продает волшебные цветы из своего сада.
Разноцветные домики живут своей жизнью, средневековые улочки шепчут о своей истории, часы на башне бьют, как и несколько сотен лет назад.
Город известен, прежде всего, как родина Влада Цепеша – графа Дракулы.
Со времен его рождения в Сигишоаре почти ничего не изменилось. В домах до сих пор живут люди, ресторанчики и кафе радостно обслуживают туристов и местных жителей и про Влада Цепеша-Дракулу там по-прежнему помнят.
Желтый дом, где родился Влад Цепеш видно с центральной площади. В далеком прошлом в нем проживала вся семья Дракулы до того момента, пока он не занял трон Валахии.
Постройка очень древняя, год этого сооружения не определен, однако известно, что именно здесь, в 1431 году родился Влад Цепеш, прототип знаменитого вампира. В этом доме он прожил четыре года, о чем свидетельствует соответствующая мемориальная табличка над входом.
Снаружи дом украшен коваными железными драконами – в честь отца Влада, который был награжден Орденом Дракона.
В настоящее время внутри дома расположен колоритный ресторан, посвященный графу Дракуле, вампирам и всяческой нечисти – каждый вечер здесь разыгрывается небольшое тематическое действие с участием этих персонажей.
Одна из деревянных стен ресторана украшена старинной росписью – это одна из первых фресок, изображающих Влада Цепеша.
В интерьере ресторанных помещений преобладают красные и зеленые оттенки. Меню в этом заведении – это кровавый список.
Этот город, несмотря на небольшие размеры, является известным туристическим центром Румынии и входит в мировое наследие ЮНЕСКО.
Город основали немецкие колонисты из Саксонии. Первое документальное упоминание о городе датируется 1280р. Этот городок в Трансильвании в разные эпохи был то под немецким, то венгерским влиянием. Румынским город стал только после первой мировой войны.
Колонисты построили на холме средневековую крепость, несколько храмов и всемирно известную Часовую башню высотой 64 метра. Башня имеет шесть этажей и на каждом из них есть тематическая выставка: археология, средневековая аптека, средневековая мебель, инструменты гильдий Сигишоары, впечатляющая коллекция часов.
Часы, смонтированные в XVII веке, можно назвать выдающимся творением человеческих рук.
Движущиеся фигурки символизируют представления о добре и зле, законе и справедливости, ангелов ночи и ангелов дня.
Диаметр циферблата составляет 2 метра.
Вызывают интерес и фигурки на часовой башне: часть из них символизируют дни недели, Юстицию, Справедливость, а два ангелочка показывают изменение времени суток.
В часовой башни находится самый большой музей Трансильвании.
Он был основан Йозефом Бейкон в 1899 году и считается старейшим музеем
Здесь время словно остановилось …
Каждый сантиметр города пронизан средневековьем. Касаясь этих домов и закрыв глаза, ты на себе ощущаешь атмосферу загадочности. Затаив дыхание представляешь себя несколько сотен лет назад. Невольно фантазируешь, что на тебе длинное платье и ты, прогуливаясь, идешь домой.
Это просто невероятное городок, который запечатлелся в моей памяти на всю жизнь.