Ставропігійний жіночий монастир на честь Афонської ікони Божої Матері в урочищі «Кип’яче» знаходиться поблизу селища Чоповичі Малинського району Житомирської області.
Він заснований в 2001 р. громадою сестер милосердя при київському храмі Святителя Михаїла. У 2007 році визначенням Священного Синоду УПЦ скит отримав статус монастиря і був освячений 7 жовтня 2008 р. Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України – Володимиром.
Ми дуже любимо різні цікаві місця нашої України. Не важливо, чи це будуть фортеці, замки, природні дива, місця сили чи храми. Зазвичай, почувши про нове місце, ми зразу ж туди вирушаємо. На цей раз я хочу вам розповісти про місце, де дійсно відчуваєш Божу Благодать – жіночий монастир в Урочищі Кип’ячому.
Ступивши перший крок на територію монастиря затамовуєш подих від красот навкруги. Зразу ж видно, що все зроблено по-жіночому: всюди насаджені квіти, територія дуже чиста та доглянута.
Монастир заснований на місці, де в радянські часи комуністи розстрілювали колишніх афонських ченців-насельників чоловічого скиту, що розташовувався неподалік і належав Києво-Печерській Лаврі. А пізніше на місці масових розстрілів людей забило цілюще джерело.
Головна церква обітелі є копією одного з афонських храмів. Ця споруда стоїть на дванадцяти каменях, привезених зі Святої гори Афон. Крім цього, майже всі храмові ікони привезені зі Святої Гори. Також у храмі знаходиться ковчег з частками мощей Афонських Святих.
Піднімаючись по сходах храму, зразу ж відчуваєш якийсь спокій та умиротворення. Здається, що ти заходиш до батьківської хати, де тебе зігріють теплом та любов’ю. Тут відчувається дуже сильна енергетика намолених місць. Молитва в храмі читається цілодобово, без перестанку. Монашки змінюють один одного кожні декілька годин.
Багато святинь і чудотворних образів є в монастирському храмі. Зберігається в храмі і частка поясу Матері Божої, мощі 24 старців афонських, чудотворна ікона “Троєручиця”. Є камінь, знайдений на березі моря, на поверхні якого чітко видно образ Пресвятої Богородиці, що тримає на руках Богонемовля.
Однією з найбільш шанованих в обителі є чудотворний, кровоточивий образ Христа Спасителя. Ікона час від часу рясно кровоточить. В результаті проведеної гематолагами експертизи було встановлено, що кров на іконі належить до IV групи; це співпало з даними, отриманими їх італійськими колегами, досліджували синці на Туринській плащаниці. Прикластись до чудотворної ікони Спасителя в обителі може кожен бажаючий.
Тут живе найстаріша черниця в Україні – Іоанна, і їй 105 років!!!
У народі обитель нерідко називають «жіночим Афоном». У монастирі трудиться 60 насельниць: 40 черниць і близько 20 послушниць. Обитель має близько 4 га землі, ведеться власне господарство: корови, кози, вівці, кури, пасіка, є страусина ферма.
Тут є свій мед, сир, молоко, масло, фрукти, зелень, ягоди, яйця та багато іншого. Крім цього, вони випікають дивовижно смачний хліб і виробляють косметичну продукцію з натуральних компонентів.
У монастирі строгий Афонський Статут: черниці не відвідують свої колишні будинки, читається невсипущий Псалтир.
В обителі принципово не використовується електроенергія, а освітлення в храмі, як і на Афоні, здійснюється за допомогою свічок. День у насельниць починається о 3-й ранку з молитви і занурення в животворящому джерел. Вода в купіль витікає з-під вівтаря Храму святих великомучеників Кипріяна і Устини, що означає захист від будь-якого «чаклунства і чародійства».
Кожен куточок цього храму зроблений дійсно з любов’ю. Можна прийти сюди помолитися або просто посидіти любуючись краєвидами. Тут приймуть тебе такою, яка ти є. Можна побути в храмі декілька днів, якщо є така потреба. Дівчатка-черниці допоможуть, нагодують смачним обідом і вислухають тебе.
Місце надзвичайне у всіх відносинах:
— тут живуть за строгим афонським законам: підйом о 3.00 і занурення в крижану купіль;
— тут увага!, вода в купіль витікає з-під вівтаря Храму святих великомучеників Кипріяна і Устини, що означає захист від будь-якого «чаклунства і чародійства»;
— у монастирі, більшість чого для проживання, добувають і вирощують у теплицях і на власних полях: тут свій мед, сир, молоко, масло, фрукти, зелень, ягоди, яйця та багато іншого. Крім цього, вони випікають дивовижно смачний хліб і виробляють косметичну продукцію з натуральних компонентів.
Висновок: в жіночому монастирі дійсно дуже затишно і комфортно. Хочеться як найдовше тут затриматись.
В цьому місці всі твої побутові потреби відходять на задній план. Дивишся на цих зовсім юних черниць і розумієш, що людині для щасливого життя потрібно зовсім мало. А ми всі кудись біжимо, навіть не задумуючись іноді куди. Намагаємось побільше заробити грошей і не встигаємо просто пожити…
А для щастя потрібно зовсім мало… Треба озирнутись навколо і зрозуміти, що кожен із нас унікальний. Ми в цих перегонах забуваємось, що ми є дітьми Божими. Іноді потрібно просто зупинитись хоч на мить і сказати “дякую” своєму Творцю за те, що ми вже маємо.