В одному з найдревніших міст України – Коростені на Житомирщині – розташований Древлянський парк (раніше ім. Островського), який порівнюють з уманською Софіївкою. Цей природній парк, розташований на берегах річки Уж.
Коли ми вперше приїхали в Коростень на фестиваль деруна, який проходив в цьому парку, то навіть не уявляли, яке місце ми побачимо. Він нас здивував своєю величчю та красою. Тому ми вирішили побувати тут ще раз і не пожалкували…
Історія Коростеня сягає в глибину тисячоліть. Ще в часи палеоліту одне з найбільших у Європі родовищ кременя притягувало увагу людей. Тут знайдені кам’яні знаряддя, виготовлені більш, ніж 10 тисяч років тому.
Перші ознаки перебування слов’янських племен у цьому краї відносяться до V-VІІ століть нашої ери. Тоді в долині ріки Уж виникло декілька невеликих слов’янських поселень. На основі одного з них, розташованого на високих гранітних скелях, виникло місто Коростень, яке стало центром древлян – могутнього і багаточисельного східнослов’янського племені.
Як свідчить літопис, вже на початку Х сторіччя Іскоростень був могутньою фортецею. Обнесена міцним частоколом з неотесаних багатовікових дубових стовбурів, фортеця була постійною резиденцією князя Мала. Звідси і виникла перша назва поселення Іскоростень – “з кори стіни”.
Іскоростень був древлянською столицею. Недовга історія самостійності напоролася на залізну волю княгині Ольги. Древляни вбили її чоловіка Ігоря за те, що він обклав їх податками. І тому, обурена та згорьована дружина вирішила спалити місто Іскоростень, таким чином помститись за жорстоку смерть коханого чоловіка. І їй це вдалося…
Так от всі ці події відбувалися саме тут, на високому правому березі річки Уж, на місці теперішнього Древлянського парку, де стоїть величезний пам’ятник древлянському князю Малу. Там же, за його спиною, відтворений макет фортечних стін стародавнього Іскоростеня.
У самого підніжжя крутої скелі, на одному з берегів річки Уж, знаходиться красивий пам’ятник княгині Ользі. Також тут розташовуються і легендарні купальні княгині. Не так давно купальням було надано статус пам’ятки природи та історії. Їх загальна площа займає близько 100 кв. м.
На іншому узбережжі річки видніється пам’ятник не менш відомому герою – Добрині Микитовичу, який за народними переказами є корінним жителем міста.
З’єднує правий та лівий береги річки Уж підвісний міст. Проходячи по ньому можна на довго застигнути від побаченої краси. Знизу чути дзюрчання річки, а по обидва боки – гранітний каньйон, який потопає в зелені… Звідси ландшафт парку видно, як на долоні.
Парк дійсно має схожість з парком в Умані. Але різниця в тому, що цей парк підлаштований під природу. Кожен камінчик, кожен рельєф цього парку не був перенесений чи зруйнований для зручності людей.
Тут тихо і спокійно… Здається, що ти поєднуєшся з природою і на мить стаєш одним цілим. Закриваючи очі, просто всім тілом відчуваєш в собі силу цієї природи, яка навкруги. Цей парк наповнений якоюсь особливою аурою. Кожна альтанка, кожна лавочка, стоїть ніби на своєму місці. Здається, що сама природа попіклувалася про кожен затишний куточок цього парку.
Ще є дуже цікавий і історичний об’єкт в цьому парку. Недалеко від купальні Ольги мальовничі пейзажі змінюються військовим антуражем. Усередині гранітної скелі знаходиться військово-історичний комплекс, зроблений в реальному бункері “Скеля” сталінського часу. Про це місце ми детально описали в цій статті, але якщо коротко, то…
Підземний комплекс побудували в тридцятих роках минулого століття. Довгий час існування цього об’єкта зберігалося в суворій таємниці. А детальну інформацію на нього і до сих пір можна знайти тільки в архівах Москви, але вона з позначкою “цілком таємно” 🤐.
😲Екскурсоводи кажуть, що всі шість сотень майстрів, які будували цей бункер, загадково зникли. Є навіть легенда, що їх всіх замурували в стіни оборонного об’єкта. З цього бункера керували всім укріп-районом на західному кордоні Радянського Союзу.
❗Бункер “Скеля” має три яруси, але повністю розвідано і відкритий для відвідувачів лише один – середній. Коридор цього рівня простягається майже на двісті метрів. І він теж, як і весь бункер, дуже міцний.
Детально про об’єкт “Скеля” читайте тут.