«Скеля» – унікальний об’єкт на усьому пострадянському просторі, він єдиний відновлений та діючий. Радянська історія досі має безліч нерозгаданих таємниць – це добре розумієш в таких місцях. Масштаби і якість виконаних робіт у ньому вражають, а ось точне призначення самого об’єкта залишається загадкою.
Військовой тематику я особисто не цікавлюсь, але побувати в “Скелі” вирішила. Тим паче, що вона знаходиться посеред такого прекрасного парку. Забігаючи на перед, хочу сказати, що екскурсія була дуже цікавою і час промайнув неймовірно швидко.
Ця споруда справді унікальна, адже розміщена у скелі над річкою Уж. Краєвид тут надзвичайно мальовничий. Складається враження, що ми потрапили у передгір’я Карпат. Не дивно, що її вдавалося так довго тримати засекреченою. А тим паче, якщо протягом десятиліть сюди забороняли наближатися і, як розповідають старожили, навіть гуляти у місцевому народному парку.
Будівництво «Скелі», а точніше командного пункту Коростенського укріпрайону, розпочалося 1935 року, а 1937-го вже було завершене. Ні для кого тепер не секрет, що Сталін готувався до війни, але Гітлер його перехитрив і зробив це перший. Правда, військовиків у самому Коростені до війни не було, тут лише розташувався 55-й полк НКВС і штаб укріпрайону. А керував будівництвом «бункера – генерал Карбишев.
Цей об’єкт був захищений п’ятирівневими, добре замаскованими, металічними сітками. «Бункер» витримує будь-який ядерний удар!!! Півтора метра бетону, 18 метрів самої скелі й до 20 метрів пісково-глиняного насипу – такий потужний «схрон» віднайшли військові інженери. Тобто над ним у найвищій точці – 40 метрів граніту й насипу!!!
Достеменно відомо, що “Скеля” має, як мінімум, три рівні (поверхи). Але доступний для відвідувачів і вивчений фахівцями зараз лише другий поверх. Один з рівнів (перший поверх) затоплений водою, інший – уже кілька десятиліть замурований за рішенням міської влади, після того, як у підземеллі безвісти зникли діти.
Особливої уваги заслуговує якість виконаних робіт в самому бункері – вона настільки висока, що всі механізми тих часів і до цих пір залишилися в робочому стані!!! Всього 15 хвилин буде потрібно, щоб перевести цей об’єкт з «музейного» в бойовий стан.
Командний пункт повністю автономний – тут є свій колодязь з питною водою. Передбачена також система контролю рівня тиску, зовнішня і внутрішня вентиляція, санпропускник, водопровід, дизельні генератори, що забезпечують автономне енергопостачання і на цей час.
У бункері були робочі приміщення, їдальні, кімнати відпочинку. У підземеллі підтримується цілий рік стабільна температура +16 за Цельсієм. Каналізація в бункері теж ще з часів Карбишева. Для дослідників вона є ще однією загадкою – куди діваються стоки з неї невідомо. А от система зливу змонтована так, що ніякі повені та бурі цьому об’єкту не загрожують.
Хоча цей об’єкт і знаходиться під землею, але дихається тут доволі легко. Довжелезний коридор добре освітлюється, тому знаходитись тут доволі комфортно. А цікава розповідь екскурсовода допоможе вам поринути в наше минуле і на мить в пам’яті спливуть речі і інтер’єри із нашого дитинства, адже багато з нас є вихідцями із СССР і музейні експонати нам добре знайомі .
Командний пункт нараховує близько 30 кімнат. В деяких кімнатах знаходяться цікаві музейні експонати. Ось, наприклад, кімната з протигазами та дозиметрами. Їх тут дуже велика кількість. Тут я дізналась, що протигазів є багато видів: для коней, для коров, для немовлят та дітей тощо
Також є кімната зброї, яку використовували у війні 1941-194545рр.
Є макет кімнати, яку готували для Сталіна.
Окремої уваги заслуговує кімната урядового зв’язку та зал оперативного зв’язку зі штабом Червоної Армії – тут досі працює кнопка тривоги і діє чудовий телефонний зв’язок – прямий зв’язок з Москвою.
І, сама сумна кімната, яку почали облаштовувати віднедавна – це кімната сучасної війни з російськими окупантами. Зброю передають наші Воїни та волонтери. Також є прапор нашої України, на якому дуже багато підписів наших солдат.
Секретів «Скеля» приховує чимало, тож роботи фахівцям ще належить багато. Наприклад, нещодавно під час останніх досліджень була виявлена в об’єкті таємна кімната. Увагу привернула кам’яна кладка, при тому, що всі стіни музею бетонні. Завдяки цьому вдалося виявити невідомий до цього часу хід між кімнатами №12 та №9, який не був позначений на жодній схемі.
Деякі експерти називають цей підземний комплекс не інакше, як «бункер Сталіна». Світло на цей унікальний комплекс могли пролити секретні документи, які досі зберігаються в московських архівах під грифом «Цілком таємно», однак офіційна Росія не бажає надавати їх Україні як мінімум до 2039 року.
