Манявський водоспад – унікальна пам’ятка природи, один з наймальовничіших гірських водоспадів. Його вважають найвищим в Карпатах і є гідрологічною пам’яткою природи місцевого значення.

Як тільки наш шлях лежить в напрямок Карпат, ми завжди намагаємося відвідати це надзвичайне місце, яким можна милуватися та насолоджуватися вічність…

Заради такої краси, яку ми побачили,  варто  подолати такий довгий шлях знову і знову. Так що, вдягайте зручне взуття, беріть бутерброди і розпочнемо нашу подорож…

Найближчим та найзручнішим пунктом, з якого можна добратись до Манявського водоспаду є смт.Богородчани. Від нього слід добиратись до с. Манява, близько 27 км. В селі є одна головна дорога, прямуйте нею поки село не залишиться позаду, а далі дорогу можна запитати у місцевих жителів і вони завжди люб’язно відповідають і показують куди їхати.

Багато хто залишає своє авто в селі… а далі пішки, так як дорога… ну дуже погана… бездоріжжя з величезними глибами, валунами, перепадами висоти…. Але ми їдемо, в котрий раз, цей весь шлях на авто, а вже потім перед самими річками які потрібно переходити в брід паркуємося та ідемо пішки…

І поки ми їдемо зі швидкістю 5км /год ))) ми маємо змогу насолоджуватися фантастичними гірськими краєвидами ))…

Ну ось.. авто припаркували… і відправляємося в пригодницьку подорож до водоспада )))

Нам доводилося кілька разів переходити по камінню річку Манявки. Влітку вода зовсім неглибока, але по ширині русла можна уявити, який потік тут мчить під час паводку.

По дорозі до Манявського водоспаду розкинулася чудова природа, тут густо ростуть мохи і папороть, а на краях ущелини неподалік зростають віковічні ялини, що надає повітрю особливої свіжості…. валуни, каньйони, незвичайної форми корні дерев… тут є все )))

Часом здавалося, ніби ми десь на іншій планеті, у іншому часі….

Таємнича місцевість зберігає в собі безліч таємниць і легенд. Місцеві жителі вважають, що вночі близько водоспадів можна почути спів німф, які так і манять кожного, хто вирішить залишитися тут на ніч.

Якщо ви побачили ось таку вивіску як на наступому фото, то ви майже на місці… )))

Врешті-решт дорога веде стежками до водоспаду, який несподівано постає у всій своїй красі…

Вид на Манявський водоспад дійсно вражає. Тільки уявіть собі: серед потопаючих в зелені обривистих скель з двадцятиметрової висоти спадають каскадом сріблясті струмені води. Воістину чарівне видовище.

Не далеко від самого водоспаду є вказівник із зазначенням оглядового майданчика над водоспадом.

Піднявшись досить крутою стежкою, де коріння дерев формують сходинки ви виходите на велику галявину. З лівого боку вона загорожена перилами, оскільки там різкий обрив. На галявині достатньо місця, щоб розмістити 2-3 палатки середніх розмірів. Є декілька лавок, щоб сісти перепочити і саме тут один із перших невеличких водоспадів. Решту можна знайти пішовши проти русла річки.

У стародавні часи тут часто збиралися язичники на свої обряди. Також тутешні розповідають, що вода тут омолоджує. Справа в тому, що колись на цьому місці поклонялися покровителям молодості. Тому тут така енергетика.

 Ну, що ж ))) перекусили бутербродами, відпочили і вирушаємо назад до машини… і знову через цю красу…  річки, каньйони, ліси і дуже гарний настрій 🙂

 

Висновок: Що вам сказати про своє враження?  Подорож була неймовірна. Все побачене нами заворожувало… І запах лісу, коли ти вдихаєш це чисте повітря на повні легені, аж до запаморочення.. І річки, які ми переходили вбрід, наповнюючись їхньою енергетикою… І краса коньонів, які зачаровували своєю величчю. Здавалося, ніби ми десь на іншій планеті, у іншому часі…

Після таких подорожей та вражень розумієш, для чого ти живеш, для чого працюєш… І розумієш, що повернешся сюди не один раз, щоб знову підзарядитися на цілий рік.