Печерний монастир села Розгірче — скельно-печерний комплекс, унікальна пам’ятка історії та природи. Розташований на південно-східній околиці села Розгірче Стрийського району, Львівської області.

Скельний монастир довго шукати не доведеться, адже він знаходиться не на вершині пагорба, а в його підніжжі. 

Природа тут неймовірна!!! Навкруги густий ліс, який ніби ховає цей храм від непроханих гостей. Тут особлива атмосфера. Спокій і затишок надають цьому місцю загадковості. Це місце ніби повертає Вас в минуле, в той самий час, коли він був тільки побудований. Поруч протікає дуже красива річка Стрий.

Перші згадки про монастир відносяться до другої половини XV століття, ймовірно, був розбудований в XIII–XIV ст. Сучасні дослідження вказують на те, що скелі використовувалися ще з язичницьких часів як місце поселення чи сховок.

За переказами селян, сам монастир був чоловічим. Ймовірно, що його засновниками були монахи. Вони, в більшості, вели мовчазний спосіб життя, тобто не спілкувалися між собою.

Скельний комплекс складається із двох частин – основної із приміщеннями у скелі та двох менших скель які знаходяться у радіусі 50-200м від цього скельного масиву.

Біля входу до монастиря стоять дві скелі, які служать своєрідними воротами до нього.

У товщі основного скельного масиву вибито три печери, які розташовані на двох рівнях. На нижньому ярусі розташовувались житлові приміщення, а на верхньому – церква.

На нижньому рівні дослідники вважають, що велика печера була житловою кімнатою і до неї  примикала комора, де, можливо, зберігалися продукти харчування. 

Зараз в цій печері знаходиться інсталяція лежачого на одрі Ісуса, а також ікони, свічки, квіти та інша церковна атрибутика.

На другий поверх монастиря, там де колись була церква, ведуть 18 вибитих у скелі сходинок. Напевно, колись вони були зручним, але зараз стерлися, і нам доводилося бути обережними, аби не полетіти донизу у цьому святому місці.

Закривши очі, можна посидіти в тиші, подалі від галасливого міста і гомінких туристів. Обережно торкаючись стін храму, можна відчути ту енергію, якою пронизаний кожен камінчик, кожна шпаринка.

Печерний монастир прихований від людських очей, тому атмосфера тут умиротворена.

Стіни печерного монастиря розписані різними написами, найстаріша з яких відноситься до 1675 року. Також є сучасні ікони, які принесли місцеві жителі, які доглядають за монастирським комплексом.
На жаль, відвідувачі поруч з тисячолітніми написами залишають і свої сучасні автографи. 

 Потім ми піднялися вище по скелі і опинилися біля хреста над монастирем. Звідти відкривається дуже гарний вид на околиці.

Вчені відзначають, що, в цих скелях колись, жили язичницькі племена. Археологічні знахідки свідчать: неподалік від печер виявлена велика стоянка стародавнього поселення, а на стінах самих печер і до наших днів збереглися наскальні зображення.

  Це місце, яке треба відчути всім тілом. Закривши очі ти ніби занурюєшся в якийсь транс. Тіло стає невагомим, думки стрімким потоком дуже швидко кружляють в твоїй голові, а потім враз десь зникають. Ти бачиш себе зі сторони.

Здається, що твоя душа злетіла десь високо над тобою, твоїми незрозумілими потребами, турботами, втомленим тілом… Вона ніби захотіла побути на одинці, помилуватися природою, вдихнути аромат запашних квітів, погрітися на сонечку. А потім… Ти мандруєш незрозумілими нікому світами… І ще якась мить, і ти повертаєшся до себе. Відчуття просто неймовірні.