🇺🇦 Похід на гору Синиці (Івано-Франківська обл.)

Похід на гору Синиці (Івано-Франківська обл.)

Кожен наш похід в гори – це маленьке особливе життя, в якому присутній  і страх, і подив, і захоплення, і невпевненість в собі. Але кожного разу, заходячи на вершину гори або гірський хребет затамовуєш подих від Божественної краси довкола.

Наш похід на гору Синиці  був дуже емоційний. Природа подарувала нам неймовірні краєвиди та прекрасну погоду. Зупиняючись кожні сто метрів, хотілося запам’ятати кожен пейзаж, кожен витвір природи.

Ми пройшлися скельним каньйоном, бачили кам’яне урочище, велетеньські розсипи каміння, печери, готували обід на вогнищі…

Чи був цей похід тяжким? Звичайно, він був не простим.

Гора Синиці (1186 м.) – одна з вершин Покутсько-Буковинських Карпат, розташована в межах села Криворівня, Верховинського району Івано-Франківської області. Гуцули ще називають цю гору Довбушанкою, адже вважають, що відомий ватаг опришків колись жив там і заховав в «Довбушевих коморах» золоті скарби. 

На самій вершині гори розташований справжній кам’яний рай, що височіє могутніми брилами висотою 15-20 метрів.

Тумани, різнобарвні схили, мідні трави і прозоре повітря – осінь у Карпатах особлива.

В цьому поході, ми з нашою групою споглядали справжній танок туману в горах… це коли щохвилини туман то підіймається то осідає вдосконалюючи природну картинку.
А ось, кут сонячного проміння трохи змістився і почав підсвічувати та надавати іншого відтінку деревам, сіну в копичках.
А на небі то з’являється то ховається блакитний небосхил.

 

Бути тут і тепер – саме про Карпати, тут можна безкінечно стояти і споглядати «театральну гру природих явищ».

Хто хоча б раз побував в горах, обов’язково захоче ще їх побачити.

Підйом на гору був не дуже стрімким. Чисте гірське повітря паморочило голову. А краєвиди просто зводили з розуму.

Піднімаючись все вище і вище ти в захваті від краси довкола. Здається, що гори торкаються неба, яке ніжно закутує верхівки гір своїм покривалом, ніби ховаючи їх від нас. І з кожним кроком все змінювалося, ніби хтось змінював кадри на проекторі.

Ще тепле осіннє сонечко, пробиваючись через норовливі хмаринки, підсвічувало все навкруги, наповнюючи природу неперевершеними фарбами осені.  

Ідучи стежкою вгору та намилувавшись фантастичними панорамами навколишніх сіл і гірськими краєвидами, ми зайшли в ліс

Ступаючи в царство лісу ти наповнюєшся енергетикою цього місця.  Тут настільки тихо, що ти чуєш своє дихання та серцебиття.

Карпатські ліси дуже особливі. Здається, що вони віками оберігають таємниці цього краю. І з кожним кроком ти відчуваєш, що знову якась містична історія буде для тебе відкрита.

Окрасою даного гірського масиву є так званий кам’яний каньйон Довбушеві комори»  — геологічна пам’ятка природи місцевого значення.

Дві величезні стіни, порослі мохом і папороттю, оточують маленьких людей, що йдуть по цій ущелині довжина якої більше 50 м, ширина внизу – близько 4 м, а глибина сягає до 20 м. Саме там був знятий один з епізодів українського художнього фільму «Олекса Довбуш» 1969 року.

Тут за переказами старожилів часто переховувались і навіть зимували карпатські месники – опришки під орудою ватажка Олекси Довбуша.

Варто зазначити, що містичний дух скель так і манить магнітом помилуватися їх величчю.

Скельний коридор можна вважати справжнім витвором природи, адже не скрізь можна побачити таку красу величезних каменів і відчути дух легенд та повір’їв, що пов’язані з народними месниками.

Довбушеві комори вразили мою уяву. Величезне каміння, немов велетні стояли на твоєму шляху. Здавалося, що якась невідома сила принесла  їх сюди. Вони були повсюди…

Проходячи ущелиною мені здалося, що я досягла стану відчуття якихось дивних речей. Все ніби змінилося. Мені здалося це місце особливим. Тут відчуваєш себе такою малою, беззахисною, вразливою. Я відчула, що знайшла якесь особливе місце, яке зачарувало мене з першого кроку. Здавалося, що пройшовши поміж цих велетенських скель, ти позбудешся своїх фобій та відчуєш всю глибину свого життєвого шляху.

Краса Карпатського лісу, ще не залишила байдужим жодного туриста. 

Ну, а потім на нас чекав смачний обід приготований на вогнищікулеша з бринзою та сосисками, а також трав’яний чай з печивом.

У Карпатських горах все ніби створено для відпочинку – вражаючий пейзаж, рельєф і клімат.

Ми круто провели час в дружній компанії, багато спілкувалися, від душі насміялися, насолоджувалися карпатським лісом та його дарами.

Це було незабутньо…

Ну, а потім на нас чекав спуск з цієї гори. Наш гід запропонував нам спуститися з іншої сторони, щоб побачити інші краєвиди. ми були зачаровані красою Карпатських гір. Емоції від побаченої краси переповнювали нас.

Це було неймовірно!!!

Поход на гору Синицы (Ивано-Франковская обл.)

Каждый наш поход в горы – это частичка жизни, в которой присутствует и страх, и удивление, и восхищение, и неуверенность в себе. Но каждый раз, поднимаясь на вершину горы или  горный хребет, затаиваешь  дыхание от Божественной красоты вокруг.

Наш поход на гору Синицы был очень эмоциональный. Природа подарила нам невероятные виды и прекрасную погоду. Останавливаясь каждые сто метров, хотелось запомнить каждый пейзаж, каждое произведение природы.

Мы прошлись скальным каньоном, увидели каменное урочище, большущие россыпи камней, пещеры, готовили обед на костре…

Был ли этот поход тяжелым? Конечно, он был не простым.

Гора Синицы (1186 м.) – одна из вершин Покутско-буковинских Карпат, расположенная в пределах села Криворивня, Верховинского района Ивано-Франковской области. Гуцулы называют эту гору Довбушанка, ведь считают, что известный предводитель повстанцев когда-то жил там и спрятал в «Довбушевых коморах» золотые сокровища.

На самой вершине горы расположен настоящий каменный рай, возвышающийся мощными глыбами высотой 15-20 метров.

Туманы, разноцветные склоны, медные травы и прозрачный воздух – осень в Карпатах особенная.

В этом походе, мы с нашей группой наблюдали настоящий танец тумана в горах… это когда каждую минуту туман то поднимается, то оседает, совершенствуя картину природы.

А вот, угол солнечных лучей немного сместился и стал подсвечивать и придавать другой оттенок деревьям, сену в копнах.

А на небе то появляется, то скрывается голубой небосвод.

 

Быть здесь и сейчас – это точно про Карпаты, здесь можно бесконечно стоять и наблюдать «театральную игру явлений природы».

Кто хотя бы раз побывал в горах, обязательно захочет еще их увидеть.

Подъем на гору был не очень стремительным. Чистый горный воздух кружил голову, а пейзажи просто сводили с ума.

Поднимаясь все выше и выше, ты в восторге от красоты вокруг. Кажется, что горы касаются неба, которое нежно окутывает верхушки гор своим покрывалом, будто пряча их от нас. И с каждым шагом все менялось, будто кто-то менял кадры на проекторе.

Еще теплое осеннее солнышко, пробиваясь через капризные облака, подсвечивало все вокруг, наполняя природу непревзойденными красками осени.

Идя по тропинке вверх, любуясь фантастическими панорамами окружающих сел и горными пейзажами, мы зашли в лес…

Ступая в царство леса, ты наполняешься энергетикой этого места. Здесь настолько тихо, что ты слышишь свое дыхание и сердцебиение.

Карпатские леса особенные. Кажется, что они веками оберегают тайны этого края. И с каждым шагом ты чувствуешь, что опять какая-то мистическая история будет тебе открыта.

Украшением данного горного массива является так называемый каменный каньон “Довбушевы коморы” – геологический памятник природы местного значения.

Две огромные стены, поросшие мхом и папоротником, которые окружают  малюсеньких  людей, идущих по этому ущелью длиной свыше 50м, ширина внизу – около 4м, а глубина достигает 20м. Там был снят один из эпизодов украинского художественного фильма «Олекса Довбуш »1969 года.

Здесь по преданию старожилов часто скрывались и даже зимовали карпатские мстители – партизаны под руководством главаря Олексы Довбуша.

Стоит отметить, что мистический дух скал так и манит магнитом полюбоваться их величием.

Скальный коридор можно считать настоящим произведением природы, ведь не везде можно увидеть такую ​​красоту огромных камней и почувствовать дух легенд и поверий, связанных с народными мстителями.

“Довбушева комора” поразила мое воображение. Огромные камни, словно великаны, стояли на твоем пути. Казалось, что какая-то неведомая сила принесла сюда. Они были повсюду…

Проходя по ущелью, мне показалось, что я достигла состояния ощущения каких-то странных вещей. Все вроде изменилось. Мне показалось это место особенным. Здесь чувствуешь себя такой маленькой, беззащитной, уязвимой. Я почувствовала, что нашла какое-то особое место, которое очаровало меня с первого шага. Казалось, что пройдя между этих гигантских скал, ты избавишься своих фобий и почувствуешь всю глубину своего жизненного пути.

Красота Карпатского леса, еще не оставила равнодушным ни одного туриста.

Ну, а потом нас ждал вкусный обед, приготовленный на костре: кулеш с брынзой и сосисками, а также травяной чай с печеньем.

В Карпатских горах все будто создано для отдыха – впечатляющий пейзаж, рельеф и климат.

Мы круто провели время в дружеской компании, много общались, от души посмеялись, наслаждались карпатским лесом и его дарами.

Это было незабываемо …

Ну, а потом нас ждал спуск с этой горы. Наш гид предложил нам спуститься с другой стороны, чтобы увидеть другие виды. Мы были очарованы красотой Карпатских гор. Эмоции от увиденной красоты переполняли нас.

Это было невероятно!!!

Фото

Відео

ми в соц мережах

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *