🇺🇦 Озеро Несамовите (Івано-Франківська обл.)

Озеро Несамовите (Івано – Франківська обл.)

Озеро Несамовите — високогірне озер в Українських Карпатах (1750 м над рівнем моря). Розташоване в межах Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Лежить у межах Карпатського національного парку, в льодовиковому карі (впадині) на східних схилах гори Туркул (масив Чорногора).

Довжина озера 88 м, ширина 45 м. Глибина по всій площі коливається в межах 1—1,5 м.

Це озеро – льодовикового походження. Живиться переважно атмосферними опадами. Взимку замерзає. Берега озера Несамовите є кам’янисті: на нього осипаються продукти розпаду скельного схилу.

Це містичне озеро, овіяне безкінечними легендами та розповідями, манило нас дуже давно. Звичайно, ми там побували!!!

Чи було нам важко???
Ви знаєте, завжди путь до чогось неймовірного – не простий. До озера є декілька шляхів.

Перший раз до Несамовитого ми йшли від гори Шпиці.

Намилувавшись горою Шпиці ми вирушили далі по Чорногірському хребту до озера Несамовите.
Коли ми йшли по хребту гір нас оточували неймовірні краєвиди… ми вдивлялися в навколишню красу, вслухалися в магічну тишу Карпат і наші душі переповнювалися емоціями.

Саме у мальовничому куточку Карпатського заповідника, що вражає незайманою природою, на схилі вершини Туркул знаходиться озеро Несамовите.

Чорногірський хребет ніби розділяє Карпати навпіл. Озираючись навколо просто завмираєш від побаченої краси: каскади гір, неймовірна небесна гладь та безкінечні простори просто зводять з розуму.

Пейзажі тут неймовірні!!!  Кожен розпис, кожен колір, ніби доповнював уже закінчену картину Художника.

Коли ми йшли по Чорногірському хребту, то дуже сильний вітер просто збивав з ніг, ніби зганяючи нас з наміченої цілі.

Озеро сховане неприступними горами, ніби ховаючись від людей та небажаних туристів.

Спускаючись до озера скажений вітер здавав свої позиції і тільки біля самого озера зовсім кудись подівся. І лише іноді, прориваючись крізь неприступні гори кружляв навколо, відбиваючись в просторі ніжними звуками гуцульської сопілки.

Лагідне озерце манило нас своїм спокоєм. Біля нього втома зникає. І хоча говорять, що озеро Несамовите має норовливий характер, я відчула тільки його спокій та велич. Воно схоже на бездонне око, яке потай спостерігає за чарівним та магічним світом Карпат. І іноді, довго вдивляючись в його синьо-чорну глибину, можна побачити таємницю Карпат.

Холодна темна вода не нагрівається влітку, зимою перетворюється в лід, частинки якого плавають на поверхні навіть у червні.

Ніхто з гуцулів не купається в озері, хоча глибина його не перевищує 1,5 метри. Люди не ловлять рибу, бо її немає. Навіть жаби не квакають, наче чогось бояться. Дно містичної водойми вкрите великими валунами.

Місцевість поблизу Несамовитого вражає доісторичними формами. Недалеко знаходяться хребти Великі та Малі Козли, які розсікають долину з озером на три частини. Хребти складаються з гострих, неприступних скель. З цим сильно контрастує долина, де лежить саме Несамовите: на великому рівному полі цвітуть гірські квіти, а за ними – простягаються поля пухнастою альпійської сосни.

За кількома легендами, якщо кинути камінь в озеро то можна накликати жахливу негоду, що принесе з собою шквальний вітер і зливи.

Інша легенда говорить, що душі всіх людей, які на себе накладають руки (повісяться, втопляться) або заберуть у когось життя, потрапляють у Несамовите.  Але є і гарне повір’я: якщо вмитися в Несамовите, то протягом року знайдеш своє щастя. 

Наступного разу ми пройшли і іншим маршрутом від бази «Заросляк».

Так ось, стартуємо від бази “Заросляк” і тут дороги розходяться — праворуч тим хто йде на Говерлу, а нам ліворуч… по стежині до озера Несамовите. Хочу відмітити, що саме цей маршрут вважається найлегший.

Добирання до цього живописного місця від бази «Заросляк» зайняв близько 3 годин ходу. Довжина стежини по цьому маршруту становить 6 км в одну сторону.

Маршрут дуже комфортний, так як різких підйомів практично немає. Але по дорозі ми побачили безліч неймовірно красивих пейзажів.

Вузька стежина веде вгору, де на висоті, що дорівнює 1750 метрам, розташувалося озеро Несамовите.

Озеро НЕСАМОВИТЕ прекрасне в різну пору року!!! 

Озеро Несамовитое (Ивано – Франковская обл.)

Озеро Несамовитое – высокогорное озеро  в Украинских Карпатах (1750 м над уровнем моря). Расположено в пределах Надвирнянского района Ивано-Франковской области.

Находится в пределах Карпатского национального парка, в ледниковом каре (впадине) на восточных склонах горы Туркул (массив Чорногора).

Длина озера 88 м, ширина 45 м. Глубина по всей площади колеблется в пределах 1-1,5 м.

Это озеро – ледникового происхождения. Питается преимущественно атмосферными осадками. Зимой замерзает. Берега озера Несамовитого каменистые: на него осыпаются продукты распада скального склона.

Это мистическое озеро, овеянное бесконечными легендами и рассказами, манило нас очень давно. Конечно, мы там побывали!!!

Было ли нам трудно???

Вы знаете, всегда путь к чему-то невероятному – не простой. К озеру есть несколько путей.

Первый раз к Несамовитому мы шли от горы Шпицы.

Налюбовавшись горой Шпицы, мы отправились дальше по Черногорском хребту до озера Несамовитого.

Когда мы шли по хребту гор нас окружали невероятные пейзажи… мы всматривались в окружающую красоту, вслушивались в магическую тишину Карпат и наши души переполнялись эмоциями.

Именно в живописном уголке Карпатского заповедника, которое поражает своей нетронутой природой, на склоне вершины Туркул, находится озеро Несамовитое.

Черногорский хребет будто разделяет Карпаты пополам. Оглядываясь вокруг, просто замираешь от увиденной красоты: каскады гор, невероятная небесная гладь и бесконечные просторы просто сводят с ума.

Пейзажи здесь невероятные!!! Каждая роспись, каждый цвет дополняет уже законченную картину Художника.

Когда мы шли по Черногорском хребту, очень сильный ветер просто сбивал нас с ног, будто сгоняя нас с намеченной цели.

Озеро скрыто неприступными горами, будто прячась от людей и нежелательных туристов.

Спускаясь к озеру, сумасшедший ветер сдавал свои позиции и только у самого озера совсем куда-то делся. И только иногда, прорываясь сквозь неприступные горы, кружил вокруг, отражаясь в пространстве нежными звуками гуцульской сопилки.

Ласковое озеро манило нас своим спокойствием. Возле него усталость исчезает. И хотя говорят, что озеро Несамовитое имеет своенравный характер, я почувствовала только его спокойствие и величие. Оно похоже на бездонный глаз, который втайне наблюдает за волшебным и магическим миром Карпат. И иногда, долго вглядываясь в его сине-черную глубину, можно увидеть тайну Карпат.

Холодная темная вода не нагревается летом, а зимой превращается в лед, частицы которого плавают на поверхности даже в июне.

Никто из гуцулов не купается в озере, хотя глубина его не превышает 1,5 метра. Люди не ловят рыбу, потому что ее там нет. Даже лягушки не квакают, как будто чего-то боятся. Дно мистического водоема покрыто большими валунами.

Местность вблизи Несамовитого поражает доисторическими формами. Недалеко находятся хребты Большие и Малые Козлы, которые рассекают долину с озером на три части. Хребты состоят из острых, неприступных скал. С этим сильно контрастирует долина, на которой располагается озеро Несамовитое: на большом ровном поле цветут горные цветы, а за ними – простираются поля пушистой альпийской сосны.

По нескольким легендам, если бросить камень в озеро то можно навлечь ужасную непогоду, что принесет с собой шквальный ветер и ливни.

Другая легенда гласит, что души всех людей, которые на себя накладывают руки (повесятся, утонут) или заберут у кого-то жизнь, попадают в Несамовитое. Но есть и хорошее поверье: если умыться в озере, то в течение года найдешь свое счастье.

В следующий раз мы прошли и другим маршрутом от базы «Заросляк».

Так вот, стартуем от базы “Заросляк” и тут дороги расходятся – справа дорога, которая идет на Говерлу, а нам налево… по тропинке к озеру Несамовитому. Хочу отметить, что именно этот маршрут считается самым легким к этому объекту.

Поход к этому живописному месту от базы «Заросляк» занял около 3 часов хода. Длина тропы по этому маршруту составляет 6 км в одну сторону.

Маршрут очень комфортный, так как резких подъемов практически нет. Но по дороге мы увидели множество невероятно красивых пейзажей.

Узкая тропинка ведет вверх, где на высоте, равной 1750 метрам, расположилось озеро Несамовитое.

Озеро Несамовитое прекрасно в любое время года!!!

Фото

Відео

ми в соц мережах