🇺🇦 Місто Кам’янець-Подільський (Хмельницька обл.)

Місто Камянець-Подільський (Хмельницька обл.)

Кам’янець-Подільський  вважається одним з найдавніших в Україні.

Кам’янець-Подільський посідає третє місце в Україні (після Києва та Львова) за кількістю історичних та культурних пам’яток. Близько 200 найцінніших об’єктів зберігають таємниці колись могутнього стародавнього міста.

Старе місто і фортеця Кам’янець-Подільського – є кандидатом в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Кам’янець-Подільський – це унікальне місто зі своїм неповторним колоритом. Його називають містом семи культур.
У Кам’янці протягом багатьох століть перепліталися культури і традиції семи народів: українців, вірмен, поляк, литовців, турків, росіян і євреїв. Це поєднання різних звичаїв і вірувань створило своєрідну, автентичну атмосферу, відображену в архітектурі Старого Міста.

Квітка на камені, – так говорила про це прекрасне місто Поділля Леся Українка.

Прогулянка Старим містом – це немов телепортація в інше століття. Тут  панує особлива атмосфера середньовіччя, увінчана духовністю костелів і церков. Вулиці, викладені бруківкою, гармонійно поєднуються з різними архітектурними шедеврами, які тут знаходяться на кожному кроці.
 Тут надзвичайно затишно і колоритно.

Згідно археологічних знахідок, виникнення міста Кам’янець-Подільський датується ХІІ — початком ХІІІ століття. Воно входило до складу Галицько-Волинського князівства.


 

Кам’янець-Подільська фортеця

(Детально про Кам’янец-Подільську фортецю ми описали 👉 в цій статті ).

Історія старовинного міста Кам’янец-Подільського починається саме із фортеці, яка височить на скелястому пагорбі, нагадуючи всім про свою велич та неприступність.

Саме за останні декілька років фортеця почала змінюватися та оживати. Кам’янець-Подільський замок перетворився зі звичного музейного комплексу на живий організм, де різноманітні майстри займаються традиційними ремеслами: лучництвом, гончарством, різьбярством і випіканням хліба за традиційними рецептами. Історична реконструкція дала цій споруді новий подих, а відвідувачам — можливість не лише побачити історію, але й ненадовго зануритись у неї.

Перші споруди фортеці належать до XI-XII століть, а основні укріплення – до XVI-XVII століть. Оборонні укріплення в Кам’янці-Подільському вважаються прекрасним зразком кращих фортифікацій Східної Європи.

У XIV-XV століттях фортеця була головним форпостом князівства Литовського на Поділлі, а з 1434 року і до кінця XVIII століття – Речі Посполитої.

А коли наступає вечір, фортеця починає освітлюватись з різних боків. І ця вся велич та неприступність перетворюється в казку.  Цікаво, що кожна з одинадцяти веж замку має власну назву та особливу історію. Деякі з них виконують функції оглядових майданчиків та виставкових зал.


 

Найстаріша в Україні Ратуша 

Найстаріша в Україні Ратуша – будівля польського магістрату, побудована в центрі Кам’янця-Подільського після надання місту Магдебурзького права у 1374р.

Складається з двоповерхового будинку ради і восьмиярусної годинникової вежі. Спочатку будівля була готичного стилю, але з часом на нього нашарувалися найрізноманітніші архітектурні стилі. У нижній частині розміщувались багаторівневі підвали, де в середньовіччя була в’язниця.  

Саме тут розглядалися найважливіші питання міського життя, з балконів ратуші герольди зачитували королівські укази, а на площі перед нею, де стояв століття тому стовп ганьби, кати пекли вогнем гайдамаку І.Клобуцького, шматували 101 раз різками спину Кармалюка.

Зараз, на другому поверсі розміщені експозиції: «Історія Магдебурзького права» та «Історія грошей». «Історія грошей» – еволюція монет та банкнот у хронологічному порядку від грецької тетрадрахми до сучасних грошей України та світу. Експозиція «Історія Магдебурзького права» в фактах та документах – зокрема грамоти польських королів про підтвердження магдебурзького права та інші важливі документи, що характеризують історичні віхи цього міста.

 

Вірменська криниця

У історичному центрі – Старому місті – можна побачити Вірменську криницю (або її ще називають Міським колодязем). За переказами, її вибили у суцільному камені вірмени 1638 року.
Коли криницю з великими труднощами висікли, з’ясувалося, що вода у ній непридатна до вживання – дуже гірка. 1672 року, за розпорядженням коменданта Кам’янця-Подільського Яна де Вітте, над криницею звели восьмигранний бароковий купол.


 

Вірменська церква Святого Миколая.

На жаль, від старовинного вірменського храму залишилася тільки дзвіниця. Першу, ще дерев’яну, святиню вірмени збудували в 1495 року. Церкву не раз руйнували, проте вона як Фенікс відроджувалася з попелу. Однак у 30-тих роках минулого століття церкву Святого Миколая комуністи висадили в повітря. З того часу над фрагментами зруйнованого храму височіє вціліла дзвіниця.


 

Домініканський монастир святого Миколая.

Гуляючи Старим містом, ви неодмінно підійдете до барокової дзвіниці, що і є входом до костелу Св. Миколая. Зліва від входу стоїть колишній будинок Потоцьких, меценатів храму, а справа – будівля келій монастиря домініканців. До комплексу входять ще трапезна та кам’яна огорожа з брамою.

Храм Святого Миколая, або його більш відома назва Домініканський костел — одна з найстарших святинь міста. Розташовується він в центрі міста Кам`янець-Подільський на найвищій точці.

 Перші згадки про цю святиню в історичних джерелах датуються 1370 роком. Фундаторами храму називають тогочасних господарів міста князів Коріатовичів. Тоді він був побудований з дерева і не мав нічого спільного з тим пам`ятником архітектури, який зберігся до сьогодні.

На початку 15 століття будова повністю згоріло. І тільки в 16 столітті сімейству Потоцьких вдалося заново відбудувати і надати йому той вигляд, який він має зараз.  Фасад прикрасили гербом роду, встановили скульптуру у вигляді пса з факелом. Але коли храм був захоплений турками, його переробили на мечеть.

Протягом 1843-1860 років у приміщенні монастиря розміщувалася католицька духовна семінарія. У різний час тут перебували міська каса збору податків, інститут “Громадянської опіки”, школа малювання, російська бібліотека, музей і притулок з дешевою кухнею.

За радянських часів храм закрили і він використовувався як тюрма. Пізніше в його стінах розмістили архів та склад. З 1998 року храм перебуває під опікою батьків Пауліни, які почали відновлювати храм. Реставраційні роботи ведуться до цих пір.

 


Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла

Це діючий храм, який є головним кафедральним костелом міста. Він цікавий тим, що тут встановлені мінарет і скульптура Богородиці. Храм збудували у 15 столітті. Будівництво тривало з 1428 по 1430 роки. Будівля була дерев’яною. На межі 15–16 століть провели перебудову храму на кам’яний. Вона тривала з 1502 по 1517 роки.

У 1672 році Кам’янець-Подільський захопили турецькі війська. В період їх панування був збудований мінарет. Побудований мінарет за класичною для Османської імперії схемою, тому має вигляд циліндра, який дещо звужується до верху. Його висота становить 27 м, а 136 гвинтових сходинок дозволяли піднятись на балкон. В костелі була влаштована головна міська мечеть.

 В часи польської влади костел став католицьким храмом. Тоді була проведена його реконструкція. Польська влада мінарет не зруйнувала, а використала його для постаменту статуї Богородиці, яка була встановлена у 1756 році.

У 1781 році на центральному вході на територію собору збудували арку, в честь приїзду короля Польщі Станіслава Августа. У 1935 році в костелі Петра і Павла відкрили музей атеїзму. Але у час Другої світової війни тут проводили богослужіння. З 1978 року храм використовують як органний зал. В соборі зберігається орган, який був привезений з Австрії і встановлений в храмі в 1857 році. 

У 1991 році відбулось повторне освячення костелу. У 1993 році на бічній дзвіниці були встановлені нові дзвони.

 

Мармуровий надгробок Лаури Пшездзецької у костелі святих апостолів Петра і Павла.

Надгробок виконаний відомим скульптором, професором Петербурзької академії мистецтв Віктором Бродським у 1876 році в Римі. Лаура була дочкою подільських магнатів Пшездзецьких, котрі жили в Чорному Острові  що неподалік від Хмельницького. На 21-му році життя вона померла від перелому хребта, спричиненого травмою. Останні дні свого життя Лаура провела не в рідному місті, а в Торре-дель-Греко (Італія). Саме туди батько відвіз її на лікування, тут вона і померла 23 червня 1874 р. Невдовзі маркіза де Ноель, тітка Лаури, замовила в Римі надгробок.

Скульптура, виготовлена з каррарського мармуру. Робота настільки тонка, ювелірна, що мистецтвознавці порівнюють її з рідкісним витвором мистецтва. Бо, здавалося б, як у шматку холодного каменя можна передати вишивку на подушках, пасма волосся, що хвилями спадають з дівочого обличчя, нігті, що проглядаються під тонким мереживом покривала? Поруч з надгробком встановлені бюсти родичів.


НОВОПЛАНІВСЬКИЙ міст.

Проходячи по цьому мосту, у туриста залишаються незабутні враження від цієї висоти та панорамної краси, що відкривається перед очима. З лівого боку можна побачити старовинну Гончарну вежу, яка нависає над річкою Смотрич і створюється враження, що вона ось-ось впаде в неї. 

По правій стороні Новопланівського моста розкинувся розкішний парк з фонтанами, водоспадами, скульптурами та білими і чорними лебедями.

Також по цій стороні розташовані кам’яні сходи, спустившись по якій можна побачити велич Новопланівського моста, а також хиткий підвісний міст, який до появи Новопланівського був єдиним варіантом проходу з Нового міста в Старий.

31 січня 1874 року відбулася урочисте відкриття цього мосту, яке стало досить важливою віхою в житті стародавнього міста Кам’янця-Подільського.

Загальна довжина моста становить 149 метрів, а висота його налічує близько 38 метрів.

Також біля Новопланівського моста є така екстрим-розвага, як ПЕРЕЛІТ через Смотрицький каньйон. Цей вид розваги для тих, хто боїться висоти, але бореться з цим)))!

Бачили б ви, перелякані очі деяких з нас ))), в тей момент, коли одягали обмундирування, і розповідали, що потрібно робити.

Напевно, найскладнішим моментом було зробити крок в повітря. І більшість з нас, його зробили! Голова крутилась від висоти, а потім ти вже летиш… просто ВАУ…

Політ тривав лічені секунди, але той заряд адреналіну, який ми отримали, сподіваємось, до сих пір заряджає кожного хто це зробив.

В нашому повсякденному житті не так багато таких моментів, їх можна порахувати на пальцях, але кожен з них залишається в нашій пам’яті, як неймовірна пригода!!!

Екстрім-розвага на машині БРДМ.

Ми з нашими мандрівниками дріфтили по Кам’янець-Подільському на машині БРДМ.

Емоції зашкалюють…

Це НЕ передати словами… Ще хвилину тому ми їхали по суші – бризки розлітаються в різні боки і автомобіль стає катером.

Поїздка по пересіченій місцевості з подоланням водних перешкод, підйомів і спусків – це неймовірна пригода, яку ми запам’ятаємо на довго.

Ми на цій машині плавали по річці їздили по каньйону протягом 1 години…

А ті хто сидів на верхній частині машини отримали додатковий драйв пригінаючись від гілок дерев або труб.

Фото

Відео

ми в соц мережах