Збаразький замок (Тернопільська обл.)
Збаразький замок — фортифікаційна оборонна споруда, яка знаходиться в місті Збараж Тернопільської області, на так званій Замковій горі.
Замок належить до шедеврів замкового мистецтва Тернопільщини. Це одночасно і палац і фортеця. Красивий і міцний він пережив не одну облогу та дійшов до наших днів неоціненною пам’яткою архітектури краю XVII століття.
До нашого часу Збаразький замок дійшов у прекрасному стані. Вхід на територію середньовічної пам’ятки лежить через бетонний міст, який ніби запрошує відвідувачів поринути в минуле та його історію…
На сьогоднішній день палати двоповерхової будівлі служать виставковими залами. Стародруки і рукописні книги, предмети інтер’єрів релігійних споруд XVII – XIX століть, колекційна зброя та лицарські обладунки…. Експозиція вишивки, археології, етнографії, ремесла краю, творів сакрального мистецтва, нумізматики, органний зал, тощо. Загалом тут відкрито більше 25 виставкових залів. А у підземеллях охочих побачити «темний бік» життя замку чекають темниці із знаряддями середньовічних тортур.
В замку можна погуляти Великою Зеленою і Малою Жовтою вітальнями, де продемонстровано інтер’єр магнатського помешкання. Охочі зможуть полинути в життя князів-власників замку в Оливковій і Блакитній їдальнях, Мармуровому холі, камінному та дзеркальному залах, внутрішньому дворику.
Проходячись кожною залою, ти ніби відчуваєш, що життя тут ще й досі вирує, але в тій, паралельній, реальності…
До блиску натерта підлога, ніби чекає на своїх господарів. Прислухаючись, чуєш тріскіт вогню в щойно розтоплених камінах, відчуваєш тепло, яке розходиться по кімнатах. Здається, що дорогий посуд тільки-но поставили в серванти, а у столовій ще й досі вітає п’янкий аромат запашної кави…
Будівництво замку у Збаражі було справою двох братів – Юрія та Христофора. Цей князівський рід можна назвати українсько-литовсько-польським. Різні його представники були управителями, королівськими писарями та дворянами, старостами. Прізвище Збаразькі пішло від назви відомого міста Збаража.
Замок будували лише 5 років (з 1626 по 1631 рік). У свої перші дні він виглядав дещо не так, як зараз. Це була будівля типу палац у фортеці. Укріплення його відображали найновіші досягнення європейського фортифікаційного мистецтва. Двоповерхова в’їзна брама була одноповерховою, бастіони були вищими. А під землею довгі ходи вели від палацу до криниці, а далі – у місто.
Родина Вишневецьких успадкувала маєток у 1636 році. Приділяючи багато уваги саме захисній функції будівлі, Вишневецькі укріплюють фортецю, зміцнюючи оборонні стіни. Але це не врятувало її від руйнувань під час Визвольної війни та через три десятиліття від турецької навали. Пізніше турки нищили замок вогнем, а що не згоріло – руйнували самостійно. Після такого збаразькі укріплення взявся відновлювати сам Байда Вишневецький.
Після Вишневецького замок перейшов у власність Потоцьких і був резиденцією цього роду аж до середини ХІХ століття.
Замок квадратний з формою, з надбрамною баштою і палацом, оточений ровами й валами. Подвір’я з обох сторін оперізують будівлі казематів.
В‘їздна вежа розташована на одній осі з парадним входом до палацу. П‘ятигранні бастіони збереглись лише частково. Раніше у кожному з них були тунелі, що сполучали їх з казематами і замковим подвір‘ям.
Потрапляючи на територію, ти з дитячим захопленням оглядаєш все навкруги. Ось, ніби на велетенському килимі із зелені та каменю, розмістився прекрасний ренесансний палац, а трохи далі, ти помічаєш вхід в підземелля, в якому й досі томляться закатовані душі. Підходячи ближче, ти ніби відчуваєш чиюсь присутність. Вона миттєвою прохолодою проходить крізь тебе. І ці відчуття обґрунтовані. Адже в кожному замку є свої привиди. І Збаразький також не виняток.
Під час реставрування цього замку, робітники не раз відчували чиюсь присутність, відчуття що ніби хтось ходить, був характерний скрип підлоги…іноді лунали голоси…
У 80-х двоє школярів спустилися в підземелля замку. Коли до вечора хлопці не повернулися, городяни вирушили на їх пошуки. На третій день “шукачі пригод” повернулися самі – перелякані діти стверджували, що бачили поховання ченців, яке дуже їх налякало; згадували про вершника, який переслідував їх … Тільки через кілька років підземелля почали вивчати, і з подивом виявили, що під містом прокладений цілий лабіринт дивовижних таємних ходів …
За ще однією версією, підземеллями та залами Замку досі блукає один із власників. Розповідають, що чоловік помер просто посеред бенкету. Мабуть, привид полюбляє музику, бо в певні години з органної зали чуються звуки музики. Відлунюють вони і у підземеллі…
Коли ми завітали у Збаразький замок, ми побачили виставку 38 унікальних мініатюр храмів!!!
Нам дуже сподобалась експозиція макетів давніх подільських, закарпатських, бойківських, гуцульських, лемківських церков які розмістили в одному із залів Збаразького замку що на Тернопільщині.
🏚 На виставці виставлені мініатюри українських церков, виконані львівським художником, майстром Михайлом Яськовичем. .
Виставка демонструє не тільки різні школи і типи сакрального будівництва, але також усвідомлення того, яке велике значення для мешканців Західної України мали церкви як осередки духовного і культурного життя.
✨ Унікальність цієї експозиції й у тому, що багатьох храмів уже не існує — їх або розібрали, або спалили.
Але щоб прийдешні покоління мали змогу осягнути всю велич української сакральної архітектури, за старими світлинами, рисунками, ескізами, архівними матеріалами їхні точні копії відтворив львівський майстер Михайло Яськович.
Фото
