🇺🇦 Збаразький замок (Тернопільська обл.)

Збаразький замок (Тернопільська обл.)

Збаразький замок — фортифікаційна оборонна споруда, яка знаходиться в місті Збараж Тернопільської області, на так званій Замковій горі.

Замок належить до шедеврів замкового мистецтва Тернопільщини. Це одночасно і палац і фортеця. Красивий і міцний він пережив не одну облогу та дійшов до наших днів неоціненною пам’яткою архітектури краю XVII століття.

До нашого часу Збаразький замок дійшов у прекрасному стані. Вхід на територію середньовічної пам’ятки лежить через бетонний міст, який ніби запрошує відвідувачів поринути в минуле та його історію…

На сьогоднішній день палати двоповерхової будівлі служать виставковими залами. Стародруки і рукописні книги, предмети інтер’єрів релігійних споруд XVII – XIX століть, колекційна зброя та лицарські обладунки…. Експозиція вишивки, археології, етнографії, ремесла краю, творів сакрального мистецтва, нумізматики, органний зал, тощо. Загалом тут відкрито більше 25 виставкових залів. А у підземеллях охочих побачити «темний бік» життя замку чекають темниці із знаряддями середньовічних тортур.

В замку можна погуляти Великою Зеленою і Малою Жовтою вітальнями, де продемонстровано інтер’єр магнатського помешкання. Охочі зможуть полинути в життя князів-власників замку в Оливковій і Блакитній їдальнях, Мармуровому холі, камінному та дзеркальному залах, внутрішньому дворику. 

Проходячись кожною залою, ти ніби відчуваєш, що життя тут ще й досі вирує, але в тій, паралельній, реальності…
До блиску натерта підлога, ніби чекає на своїх господарів. Прислухаючись, чуєш тріскіт вогню в щойно розтоплених камінах, відчуваєш тепло, яке розходиться по кімнатах. Здається, що дорогий посуд тільки-но поставили в серванти, а у столовій ще й досі вітає п’янкий аромат запашної кави…

Будівництво замку у Збаражі було справою двох братів – Юрія та Христофора. Цей князівський рід можна назвати українсько-литовсько-польським. Різні його представники були управителями, королівськими писарями та дворянами, старостами. Прізвище Збаразькі пішло від назви відомого міста Збаража.

Замок будували лише 5 років (з 1626 по 1631 рік). У свої перші дні він виглядав дещо не так, як зараз. Це була будівля типу палац у фортеці. Укріплення його відображали найновіші досягнення європейського фортифікаційного мистецтва. Двоповерхова в’їзна брама була одноповерховою, бастіони були вищими. А під землею довгі ходи вели від палацу до криниці, а далі – у місто.

   

Родина Вишневецьких успадкувала маєток у 1636 році. Приділяючи багато уваги саме захисній функції будівлі, Вишневецькі укріплюють фортецю, зміцнюючи оборонні стіни. Але це не врятувало її від руйнувань під час Визвольної війни та через три десятиліття від турецької навали. Пізніше турки нищили замок вогнем, а що не згоріло – руйнували самостійно. Після такого збаразькі укріплення взявся відновлювати сам Байда Вишневецький.

Після Вишневецького замок перейшов у власність Потоцьких і був резиденцією цього роду аж до середини ХІХ століття.

Замок квадратний з формоюз надбрамною баштою і палацом, оточений ровами й валами. Подвір’я з обох сторін оперізують будівлі казематів. 
В‘їздна вежа розташована на одній осі з парадним входом до палацу. П‘ятигранні бастіони збереглись лише частково. Раніше у кожному з них були тунелі, що сполучали їх з казематами і замковим подвір‘ям.

Потрапляючи на територію, ти з дитячим захопленням оглядаєш все навкруги. Ось, ніби на велетенському килимі із зелені та каменю, розмістився прекрасний ренесансний палац, а трохи далі, ти помічаєш вхід в підземелля, в якому й досі томляться закатовані душі. Підходячи ближче, ти ніби відчуваєш чиюсь присутність. Вона миттєвою прохолодою проходить крізь тебе. І ці відчуття обґрунтовані. Адже в кожному замку є свої привиди. І Збаразький також не виняток.

Під час реставрування цього замку, робітники не раз відчували чиюсь присутність, відчуття що ніби хтось ходить, був характерний скрип підлоги…іноді лунали голоси…

У 80-х двоє школярів спустилися в підземелля замку. Коли до вечора хлопці не повернулися, городяни вирушили на їх пошуки. На третій день “шукачі пригод” повернулися самі – перелякані діти стверджували, що бачили поховання ченців, яке дуже їх налякало; згадували про вершника, який переслідував їх … Тільки через кілька років підземелля почали вивчати, і з подивом виявили, що під містом прокладений цілий лабіринт дивовижних таємних ходів …

За ще однією версією, підземеллями та залами Замку досі блукає один із власників. Розповідають, що чоловік помер просто посеред бенкету. Мабуть, привид полюбляє музику, бо в певні години з органної зали чуються звуки музики. Відлунюють вони і у підземеллі…


Коли ми завітали у Збаразький замок, ми побачили виставку 38 унікальних мініатюр храмів!!!

Нам дуже сподобалась експозиція макетів давніх подільських, закарпатських, бойківських, гуцульських, лемківських церков які розмістили в одному із залів Збаразького замку що на Тернопільщині.

🏚 На виставці виставлені мініатюри українських церков, виконані львівським художником, майстром Михайлом Яськовичем. .

Виставка демонструє не тільки різні школи і типи сакрального будівництва, але також усвідомлення того, яке велике значення для мешканців Західної України мали церкви як осередки духовного і культурного життя.

Унікальність цієї експозиції й у тому, що багатьох храмів уже не існує — їх або розібрали, або спалили.
Але щоб прийдешні покоління мали змогу осягнути всю велич української сакральної архітектури, за старими світлинами, рисунками, ескізами, архівними матеріалами їхні точні копії відтворив львівський майстер Михайло Яськович.

Збаражский замок (Тернопольская обл.)

Збаражский замок – фортификационное оборонительное сооружение, находится в городе Збараж Тернопольской области, на так называемой Замковой горе.

Замок принадлежит к шедеврам замкового искусства Тернопольщины. Это одновременно и дворец и крепость. Красивый и прочный он пережил не одну осаду и дошел до наших дней неоценимым памятником архитектуры края XVII века.

До нашего времени Збаражский замок сохранился в прекрасном состоянии. Вход на территорию средневековой достопримечательности лежит через бетонный мост, будто приглашает посетителей окунуться в прошлое и его историю…

На сегодняшний день палаты двухэтажного здания служат выставочными залами. Старинные и рукописные книги, предметы интерьеров религиозных сооружений XVII – XIX веков, коллекционное оружие и доспехи… Экспозиция вышивки, археологии, этнографии, ремесла края, произведений сакрального искусства, нумизматики, органный зал, и тому подобное. Всего здесь открыто более 25 выставочных залов. А в подвалах желающих увидеть «темную сторону» жизни замка ждут темницы с орудиями средневековых пыток.

В замке можно погулять Большой Зеленой и Малой Желтой гостиными, где продемонстрировано интерьер магнатского дома. Желающие смогут окунуться в атмосферу жизни князей-владельцев замка в Масличной и Голубой столовых, Мраморном холле, каминном и зеркальном залах, внутреннем дворике.

Проходя каждый зал, ты будто чувствуешь, что жизнь здесь до сих пор бурлит, но в той, параллельной, реальности …
До блеска натертый пол, будто ждет своих хозяев. Прислушиваясь, слышишь треск огня в только растопленных каминах, чувствуешь тепло, которое расходится по комнатам. Кажется, что дорогую посуду только поставили в серванты, а в столовой до сих пор витает пьянящий аромат душистого кофе…

Строительство замка в Збараже было делом двух братьев – Юрия и Христофора. Этот княжеский род можно назвать украинско-литовско-польским. Разные его представители были управляющими, королевскими писарями и дворянами, старостами. Фамилия Збаражские пошло от названия известного города Збараж.

Замок строили только 5 лет (с 1626 по 1631). В свои первые дни он выглядел немного не так, как сейчас. Это было здание типа дворец в крепости. Укрепления его отражали новейшие достижения европейского фортификационного искусства. Двухэтажные въездные ворота были одноэтажные, бастионы были выше. А под землей длинные ходы вели от дворца к колодцу, а дальше – в город.

   

Семья Вишневецких унаследовала имение в 1636 году. Уделяя много внимания именно защитной функции здания, Вишневецкие укрепляют крепость, а именно оборонительные стены. Но это не спасло ее от разрушений во время Освободительной войны и через три десятилетия от турецкого нашествия. Позже турки уничтожали замок огнем, а что не сгорело – разрушали самостоятельно. После такого Збаражские укрепления взялся восстанавливать сам Байда Вишневецкий.

После Вишневецкого замок перешел в собственность Потоцких и был резиденцией этого рода до середины XIX века.

Замок квадратной формы, с надвратной башней и дворцом, окруженный ровами и валами. Двор с обеих сторон окружают здания казематов.

Въездная башня расположена на одной оси с парадным входом во дворец. Пятигранные бастионы сохранились лишь частично. Ранее в каждом из них были тоннели, соединявшие их с казематами и замковым двором.

Попадая на территорию, ты с детским восторгом оглядываешь все вокруг. Вот, как на огромном ковре из зелени и камня, разместился прекрасный ренессансный дворец, а чуть дальше, ты замечаешь вход в подземелье, в котором до сих пор томятся замученные души. Подходя ближе, ты будто чувствуешь чье-то присутствие. Она мгновенной прохладой проходит сквозь тебя. И эти ощущения обоснованы. Ведь в каждом замке есть свои привидения. И Збаражский также не исключение.

Во время реставрации этого замка, рабочие не раз слышали чье-то присутствие, ощущали, будто кто-то ходит, был характерный скрип пола … иногда раздавались голоса…

В 80-х двое школьников спустились в подземелье замка. Когда к вечеру ребята не вернулись, горожане отправились на их поиски. На третий день “искатели приключений” вернулись сами – испуганные дети утверждали, что видели захоронения монахов, которое очень их напугало; упоминали о всаднике, который преследовал их… Только через несколько лет подземелья начали изучать, и с удивлением обнаружили, что под городом проложен целый лабиринт удивительных тайных ходов…

По еще одной версии, подземельями и залами Замка до сих пор блуждает один из собственников. Рассказывают, что мужчина умер прямо посреди пира. Видимо, призрак любит музыку, потому что в определенные часы с органного зала слышатся звуки музыки. 


Когда мы были в Збаражском замке, там проходила  выставка 38 уникальных миниатюр храмов!!!

Нам очень понравилась экспозиция макетов древних подольских, закарпатских, бойковских, гуцульских, лемковских церквей которые разместили в одном из залов Збаражского замка на Тернопольщине.

На выставке выставлены миниатюры украинских церквей, выполненные львовским художником, мастером Михаилом Яськович. 

Выставка демонстрирует не только различные школы и типы сакрального строительства, но также осознание того, какое большое значение для жителей Западной Украины имели церкви как ячейки духовной и культурной жизни.

Уникальность этой экспозиции и в том, что многих храмов уже не существует – их или разобрали, или сожгли.

Но чтобы будущие поколения могло понять все величие украинской сакральной архитектуры, по старым фотографиями, рисунками, эскизами, архивными материалами их точные копии воспроизвел львовский мастер Михаил Яськович.

Фото

ми в соц мережах

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *