🇺🇦 Скелі Довбуша в районі села Бубнище (Івано-Франківська обл.)

Оберіть мову тексту статті...

Скелі Довбуша в районі села Бубнище (Івано-Франківська обл.)

 Одне з українських «місць сили» Скелі Довбуша, що знаходяться на межі Івано-Франківської  та Львівської областей, вважаються чи не наймістичнішим туристичним об’єктом Карпатського краю.

Ці Скелі Довбуша знаходяться в районі села Бубнище. ⚠️ Але не варто плутати «Скелі Довбуша» зі «Стежкою Довбуша» що в Яремчі, бо то зовсім інша місцевість.

 «Місце сили» – так називають езотерики доісторичні кам’яні масиви, де можна відновити життєву енергію та зазирнути в обличчя вічності.

Тут, в оточенні кам’яних гігантів, що колись утворилися на дні прадавнього моря, яке змінилося сьогодні на смарагдові ліси, ми відчули себе за межами реального світу.

Враження складно передати словами – на це треба поглянути, осягнути, усвідомити, охопити цю реальність всіма органами чуттів.

Комплексна пам’ятка природи «Скелі Довбуша» лежить на висоті 668 м над рівнем моря. Це скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м, що утворились більше 70 млн років тому на дні палеогенового моря. Кам’яний лабіринт завширшки 200 м тягнеться серед буково-смерекового лісу зі сходу на захід майже на 1 км.

До нашої ери тут знаходилося язичницьке святилище. З поширенням християнства на його місці утворився давньоруський печерний монастир-скит, а потім і сторожова фортеця, що простояла до XVI століття. Стародавні перекази розповідають, що загони опришків Олекси Довбуша зберігали в цих печерах відібране у багатіїв добро.

Підійшовши ближче до скель відчуваєш себе маленькою мурахою… На перший погляд здається, що ти потрапив в неймовірний світ. Світ, який існує незалежно від усього…  світ, який знає таємниці Довбуша та козаків-характерників. Світ, який бачив мудрих жерців та мольфарів, доторкався до таємних обрядів язичників.

Це каміння немов чекає того, хто доторкнувшись до нього, почує всі таємниці цього лісу.

На одній скелі збереглися ступені — раніше вони вели до храму, зведеному в Х столітті н.е. на місці колишнього язичницького капища. Може, саме це і є причиною того, що на Скелях Довбуша існує дуже потужний потік енергії.

Скелі Довбуша також приваблюють туристів «чистилищем» — вузьким тунелем між скелями, через який насилу може пройти людина. Кажуть, що пройшовши цим тунелем, можна очистити всі гріхи.

Звичайно і ми вирішили пройти глибоку і темну тріщину, так зване, «Чистилище».

На дні цієї ущелини завжди панує напівтемрява. Ми  пробиралися по вузькій потайній стежці, а денне світло ледь пробивалося крізь щілину кам’яного мішка. Все глибше протискуючись у вузькій тріщині, ми дійшли до точки неповернення… Це був іспит на витривалість, це була боротьба з фобіями. Проходячи крізь щілину, ми ніби залишали все позаду…

 Рухатися можна було тільки боком і сплюсненим корпусом, при цьому високо піднімати ногу. Ніякої свободи руху, простір обмежений до мінімуму. Чіплятися нема за що, стіни відшліфовані до блиску чи природою, чи то тілами грішників. Хто йшов попереду подавав руку наступному.

В такі моменти, хочеться покинути весь пройдений шлях і повернутися назад. Хочеться пройти дам де легше. Але чи віра в себе, чи підтримка друзів не дає зробити крок відступу. Зібравши всю свою рішучість ти просто робиш крок вперед і потім ще один… Звичайно, десь було дуже складно протиснутись, в якісь моменти тебе покидала віра в свої можливості, але ми це зробили.  

Мені здається, те чистилище, як наш життєвий шлях: ти можеш повернутися туди звідки почав, а можеш зібравши себе по крапельках протиснутись  вперед і потім довго радіти від того, що ти зміг!!!

Унікальний скельний комплекс названий на честь легендарного опришка Олекси Довбуша.
Це неповторне за своїми формами і розташуванням нагромадження гігантських скель, каменів, що нагадують дивовижних істот, покраяне глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками.

Основна частина комплексу – це таке собі скупчення кам’яних брил. У стінах скель вирубано декілька печер невеликого розміру. 

«Скелі Довбуша» відомі не тільки як пам’ятка природи, а й як важливий історичний об’єкт. Встановлено, що цей скельно-печерний комплекс вже у Х ст. використовувався людьми в якості помешкання та фортеці.

Печерні приміщення мають всі ознаки перебування людей: чіткі геометричні форми, правильні пропорції, рівні поверхні вертикальних стін, прямокутність,чиста обробка стін.

  За часів перебування на цій території Олекси Довбуша, печери були місцем проживання та переховування скарбів.
Також у комплексі є криниця, вирубана у скелі, перекрита аркою. Зараз вона має глибину усього 4 метри, а раніше була набагато глибшою і слугувала великим резервуаром для дощової води.

Залишається загадкою, як багато століть тому люди зуміли побудувати такі печери , користуючись лише самими примітивними інструментами.
До сих пір печерний комплекс з драбинами і колодязями так і не вивчений, але поглиблення в м’якій скельній породі говорять про те, що всередині природних гротів колись були різноманітні конструкції з дерева.

Ми пройшлися потаємними стежками й ходами, через темні ущелини, каміння та глиби.

Кожна зі скель має свою цікаву і незвичайну назву: Голець, Колобок, Австрійка, Парус, Тюльпан, Бівачка, Броненосець та Шуршун. 
Чому саме такі назви мають ці скелі – часом важко сказати; багато з них продиктовані самою формою каміння, інші навіяні містичними переказами.

Піднявшись на скелі ти відчуваєш простір навколо себе всім своїм тілом. Від висоти паморочиться в голові і ти відчуваєш шалене тремтіння в усьому тілі. Може це страх… а може відчуття свободи

Тут Карпати зовсім інші, а краєвиди просто зводять з розуму. Мені здається, що саме на цих скелях народжується сила духу та рішучість. Саме тут приймаються доленосні рішення та кардинально змінюються погляди на світ.

Зробивши необачний крок вперед ти можеш стрімко полетіти вниз, а можеш вдихнувши на повні груди чистого повітря злетіти вгору і насолоджуватися всіма дарами Всесвіту.
І саме головне! Вибір за тобою.

   Доволі часто на скелях можна помітити альпіністів. Кажуть, що це чи не найкраще місце для скелелазіння в Україні. Висота деяких скель сягає 80 метрів.

Враження складно передати словами – на це треба поглянути, осягнути, усвідомити, охопити цю реальність всіма органами чуттів.

Навколо простягається буковий ліс. Диву даєшся, як коріння чіпляються за каміння, а дерево знаходить силу для зростання прямо на скелях.

 Неодноразово скелі Довбуша відвідував Іван Франко та навіть присвятив унікальній пам’ятці низку поезій.

Інфраструктура довкола заповідника досить розвинена. Поїсти і відпочити туристам пропонують гостинні колиби. А любителі пожити у наметі можна зупинитись на місці централізованої стоянки, яка спеціально для цього обладнана.

 

Скалы Довбуша в районе села Бубнище (Ивано-Франковская обл.)

Одно из известных украинских «мест силы» Скалы Довбуша, находящихся на границе Ивано-Франковской и Львовской областей и считаются едва ли не самым мистическим туристическим объектом Карпатского края.

Скалы Довбуша находятся в районе села Бубнище.  ⚠️ Но не стоит путать «Скалы Довбуша» с «Тропой Довбуша», что в Яремче, потому что это совсем другая местность.

«Место силы» – так называют эзотерики доисторические каменные массивы, где можно восстановить жизненную энергию и заглянуть в лицо вечности.

Здесь, в окружении каменных гигантов, образовавшихся на дне древнего моря, которые изменились сегодня на дремучие леса, мы почувствовали себя за пределами реального мира.

Впечатления сложно передать словами – на это надо увидеть, понять, осознать, охватить эту реальность всеми органами чувств.

Комплексный памятник природы «Скалы Довбуша» находится на высоте 668 м над уровнем моря. Это скалистые выступления песчаников высотой до 80 м, образовавшиеся более 70 млн лет назад на дне палеогенового моря. Каменный лабиринт шириной 200 м тянется среди буково-елового леса с востока на запад почти на 1 км.

До нашей эры здесь находилось языческое святилище. С распространением христианства на его месте образовался древнерусский пещерный монастырь-скит, а затем и сторожевая крепость, которая простояла до XVI века. Древние предания рассказывают, что отряды повстанцев Олексы Довбуша хранили в этих пещерах отобранное у богачей добро.

Подойдя ближе к скалам чувствуешь себя маленьким муравьем… На первый взгляд кажется, что ты попал в невероятный мир. Мир, который существует независимо от всего… мир, который знает тайны Довбуша и казаков-характерников. Мир, который видел мудрых жрецов и мольфаров, касался тайных обрядов язычников.

Эти камни словно ждут того, кто прикоснувшись к ним, услышит все тайны этого леса.

На одной скале сохранились ступеньки – раньше они вели в храм, построенный в Х веке н.э. на месте бывшего языческого капища. Может, именно это и является причиной того, что на скалах Довбуша существует очень мощный поток энергии.

Скалы Довбуша также привлекают туристов «чистилищем» – узким тоннелем между скалами, через который с трудом может пройти человек. Говорят, что пройдя этим туннелем, можно очистить все грехи.

Конечно и мы решили пройти глубокий и темный раскол, так называемое, «Чистилище».

На дне этого ущелья всегда царит полумрак. Мы пробирались по узкой потайной тропе, а дневной свет едва пробивался сквозь щель каменного мешка. Все глубже протискиваясь в узкой трещине, мы дошли до точки невозврата… Это был экзамен на выносливость, это была борьба с фобиями. Проходя сквозь раскол, мы как бы оставляли все позади…

Двигаться можно было только боком и сплюснутым корпусом, при этом высоко поднимать ногу. Никакой свободы движения, пространство ограничено до минимума. Зацепиться не за что, стены отшлифованы до блеска или природой, или телами грешников. Кто шел впереди подавал руку следующему.

В такие моменты хочется покинуть весь пройденный путь и вернуться обратно. Хочется пройти там где легче. Но вера в себя или поддержка друзей не дает отступить. Собрав всю свою решимость ты просто делаешь шаг вперед и потом еще один… Конечно, где-то было очень сложно протиснуться, в какие-то моменты тебя покидала вера в свои возможности, но мы это сделали.

Мне кажется, что чистилище, как наш жизненный путь: ты можешь вернуться туда откуда начал, а можешь собрав себя по капелькам протиснуться вперед и потом долго радоваться тому, что ты смог!!!

 

Уникальный скальный комплекс назван в честь легендарного разбойника Олексы Довбуша.

Это неповторимое по своим формам и расположением накопления гигантских скал, камней, напоминающие удивительных существ, нарезанный глубокими, всегда темными ущельями, ямами, тайными ходами и тропами.

Основная часть комплекса – это некое скопление каменных глыб. В стенах скал вырублены несколько пещер небольшого размера.

«Скалы Довбуша» известны не только как памятник природы, но и как важный исторический объект. Установлено, что этот скально-пещерный комплекс уже в Х в. использовался людьми в качестве жилья и крепости.

Пещерные помещения имеют все признаки пребывания людей: четкие геометрические формы, правильные пропорции, ровные поверхности вертикальных стен, прямоугольность, чистая отделка стен.

Во время пребывания на этой территории Олексы Довбуша, пещеры были местом проживания и сокрытия сокровищ.

Также в комплексе есть колодец, вырубленый в скале, перекрытый аркой. Сейчас он имеет глубину всего 4 метра, а раньше был намного глубже и служил большим резервуаром для дождевой воды.

Остается загадкой, как много веков назад люди сумели выдолбить такие пещеры, пользуясь только самыми примитивными инструментами.

До сих пор пещерный комплекс с лестницами и колодцами так и не изучен, но углубление в мягкой скальной породе говорят о том, что внутри природных гротов когда были разнообразные конструкции из дерева.

Мы прошлись тайными тропами и ходами, через темные ущелья, камни и глыбы.

Каждая из скал имеет свои интересные и необычные названия: Голец, Колобок, Австрийка, Парус, Тюльпан, Бивачка, Броненосец и Шуршун. 
Почему именно такие названия имеют эти скалы – порой трудно сказать; многие из них продиктованы самой формой камней, другие навеянные мистическими преданиями.

Поднявшись на скалу ты чувствуешь пространство вокруг себя всем своим телом. От высоты кружится голова и ты ощущаешь безумную дрожь во всем теле. Может это страх… а может ощущение свободы…

 

Здесь Карпаты совсем другие, а виды просто сводят с ума. Мне кажется, что именно на этих скалах рождается сила духа и решительность. Именно здесь принимаются судьбоносные решения и кардинально меняются взгляды на мир.

Сделав шаг вперед – ты можешь стремительно улететь вниз, а можеш, вдохнувши полной грудью чистого воздуха,  взлететь вверх и наслаждаться всеми дарами Вселенной.

И саме главное! Выбор за тобой.

 

Довольно часто на скалах можно заметить альпинистов. Говорят, что это чуть ли не лучшее место для скалолазания в Украине. Высота некоторых скал достигает 80 метров.

Впечатления сложно передать словами – на это надо увидеть, понять, осознать, охватить эту реальность всеми органами чувств.

Вокруг простирается буковый лес. Диву даешься, как корни цепляются за камни, а дерево обретает силу для роста прямо на скалах.

Неоднократно скалы Довбуша посещал Иван Франко и даже посвятил уникальном памятнике ряд стихотворений.

Инфраструктура вокруг заповедника достаточно развита. Поесть и отдохнуть туристам предлагают гостеприимные колыбы. А любители пожить в палатке могут остановиться на месте централизованной стоянки, которая специально для этого оборудована.

  

Фото

Відео

ми в соц мережах

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *