Терношорська Лада (Івано-Франківська область) 

Терношорська Лада — рукотворна кам’яна статуя Богині Лади, вік якої налічує понад 40 тис. років!!!

Терношорська Лада — це унікальний скельний комплекс, український Стоунхендж, що розмістився на південному схилі гори Терношора (989,9 м. над р.м.), на кордоні двох сіл Снідавка і Яворів, Косівського району, Івано-Франківської області.

Професор Прикарпатського університету  М.Кугутяк вважає Терношорський комплекс мегалітом. Мегаліти – конструкції, споруди із велетенських кам’яних глиб.

Терношорська Лада — представляє собою стародавнє святилище, що виринуло з дна Сарматського моря часів глибокого палеоліту.

Ще з давніх часів люди поклонялись різним статуям і язичницьким обрядам. Ми також віримо в магічну силу окремих обрядів з живою ватрою, з живою водою, віримо в силу позитивних чи навіть негативних енергетичних потоків на окремих місцях.

Але, насправді, ця кам’яна брила, яка відома у вузькому колі істориків як Терношорська Лада, є стародавнім зображенням вагітної жінки, що повністю вкладається в канонічний праобраз Великої Матері, без чіткого обличчя, але з обрисом тулуба і правої руки, що прикриває живіт.

Ця скеля, відома під назвою “Терношорська Лада”, не є витвором примхливої природи, а витвір рук людських – рукотворна кам’яна статуя Богині-Матері.

 У наш час вже багато людей переконались, що Богиня Лада володіє незвичайною силою. До Терношорської Лади приїжджають подружні пари, які багато років не могли мати дітей. Спробувавши практично всі методи, вони вирішили попросити допомоги у Великої Матері і, вона їх почула. Віра людини – то велика сила.

Знайдені спільні характерні  ознаки Терношорської Лади з керамічною “Вестоницькою Венерою”, знайденою в Моравії (Східна Чехія), з “Венерою з Віллендорфа”, знайденої в Австрії але виготовленої з вапняку, якого немає в цих краях, а також з “Моравською Венерою” зі Словаччини, виготовленої з кістки мамонта.

Ці всі знахідки, датовані 25-15 тис. років до нашої ери. Епоха, про яку йде мова, (25 тис. років до н. е.), має свою назву – Борея, що означає сонячна, сильна, яра.

Незважаючи на тисячі років і кілометрів, що розділяє їх народження, всі фігури мають спільні ознаки: невиразна голова з нечітким обличчям, масивні груди, масивний живіт. Висота всіх їх від 10 до 11 метрів. Між ними діє енергетичний зв’язок.

Ця місце стало новим відкриттям для кожного з нас. Ми знали, що ця подорож змінить кожного з нас.

Дорога до Терношорської Лади була казковою. Гори, ліс, сніжна зима… Здавалося, що ми попали в казку. Річка Безулька, яка супроводжувала нас всю дорогу до Лади заспокоювала своїм журчанням. Здавалося, що природа в цих місцях жила окремо від людей. На перший погляд було відчуття, що туристи сюди взимку зовсім не ходять. Навкруги тиша…

Піднімаючись все вище до Терношорської Лади відчуваєш себе по-іншому. Тут настільки чиста енергетика, що відчуваєш, як вона проходить крізь тебе неймовірним потоком, вібруючи по всьому тілу.

Сповільнюючи кроки намагаєшся на повні груди вдихнути неймовірно чистого повітря. Закриваючи очі ти поєднуєшся з природою. Ти відчуваєш легкість по всьому тілу. З кожним вдихом ти потрапляєш в якийсь неймовірний транс. Твоє тіло розслабляється повністю і ти ніби відділяєшся від нього. Це  настільки енергетичне  місце, що потрібно побувати на Терношорській Ладі хоч раз.

А яка тут природа… Дерева в зимовому лісі одягли казкове вбрання. Все навколо прикрашене білим снігом, прозорим льодом та сріблястою памороззю. Ліс біля Терношорської Лади – неначе скарбниця таємниць та легенд. Він надає цій місцевості ще більшої загадки. Здається, що за засніженими деревами ховається таємниця, яку людство буде розгадувати не один десяток років.

Далі починається вузький 20-метровий прохід – так зване Чистилище. Ніби, пройшовши цією ущелиною, людина може очиститись і поправити свою карму. Але тут є певні особливості – чоловіки мають долати «портал» знизу вверх, а жінки – у зворотньому напрямку.

Згідно з дослідженнями професора Миколи Васильовича Кугутяка, святилище складається з чотирьох скельних комплексів, а саме:
1) кам’яний круг;
2) фалічний камінь і хтонічний ящур;
3) антропоморфна фігура;
4) чашні камені, символи і зооморфні образи.

 ________

Після того, як ми нагулялись нас чекав найсмачніший обід.

От ви тільки уявіть…

Ми в засніжених  Карпатах… Наш гід Олександр  розводить багаття… полум’я заполихало, закружляло, іскри з вогню летіли вгору та губилися серед засніжених дерев…

А що ж може бути кращим, ніж ОБІД на в зимових КАРПАТАХ серед природи?

А навкруги… гори… зимовий ліс заворожує своєю величною красою. Це те місце, куди приходиш в пошуках натхнення і душевного спокою. Після такої прогулянки отримуєш величезний заряд бадьорості та енергії.

На душі з’являється відчуття свята, яким з нами щедро ділиться матінка-природа.
Це дійсно було дуже смачно, душевно, тепло і затишно в колі наших друзів.

Влітку Лада зовсім інша…

Вона пахне смерками та духм’яними травами, спокоєм та тишею.

Вся дорога до Лади потопає в зелені. А річка Безулька перетворилася на велику річку, змінивши своє тихе журчання на силу та міць, випробовуючи туристів холодною гірською водою.

В повітрі стоїть п’янкий аромат квітів… Тихий літній вітерець, гуляючи між камінням, наспівує свою якусь особливу пісню, яка просто зачаровує…

Загубившись в зелені, Лада ніби  сховалася від усіх… Тут, як і взимку, енергетика надзвичайна.

Ховаючись від усіх, хочеться послухати тишу… Закривши очі, ти ніби стаєш одним цілим з природою… Духм’яний аромат дурманить твою свідомість, тріскіт багаття прибаюкує, а вітерець ніби наспівує колискову. Це стан спокою… Коли ти дозволяєш собі ні про що не думати, а пірнути разом з природою в якусь солодку безодню, з якої так не хочеться виходити.

Здається, що природа намагається поговорити з тобою, розказуючи якусь особливу таємницю, яку ти вже готовий розгадати.