🇺🇦 Замок Любарта (м.Луцьк). Волинська обл.

Оберіть мову тексту...

Замок Любарта (м. Луцьк)

Замок Любартаунікальний історико-архітектурний пам’ятник кінця XIII – XIV століття, головна визначна пам’ятка Луцька – обласного центру Волинської області. Це візитна картка міста. Разом з іншими старовинними спорудами замок Любарта входить до складу державного заповідника «Старий Луцьк».

Замок Любарта ще називають Луцький замок – від назви міста, а також Верхній замок. Спочатку існував не один, а два замки – верхній і обхідний. Від Окольного замку залишилися руїни. Вціліла лише одна-єдина будівля – вежа князів Чарторийських. А Верхній замок прекрасно зберігся до наших днів. Доречі, його зображення є на двохсотгривневій купюрі.

Замок в Луцьку був політичним, адміністративним, релігійним центром міста і всієї Волині.
Тут відбувалися засідання судів, знаходилася державна канцелярія, «офіси» різних «службовців», у тому числі і Великого князя (керівника князівства). В замку також був православний кафедральний храм Івана Богослова.

Спочатку замок був дерев’яним. Збудували його десь на початку 1100-х років. У 1340-1350-х роках замок почали реконструювати в цеглі. Спочатку збудували половину тієї вежі, яка зараз називається В’їзною, і частину стіни. У той час правителем Галицько-Волинського князівства був Любарт Гедимінович.

 Імовірно, замок продовжили реконструювати в цеглі, коли на зміну Любарту прийшов Вітовт. Він зробив Луцьк південною столицею Великого литовського князівства. Саме за його правління місто розцвіло економічно, політично та культурно. Загалом за його правління твердиня набула таких обрисів, як зараз. А коли Вітовт помер, князювати став його брат Свидригайло. За його правління замок завершили реконструювати і він став на 90% таким, як зараз.

Отож ці три князі – Любарт, Вітовт, і Свидригайло – і збудували луцьку твердиню.

Підходячи до замку, який височіє над містом, захоплюєшся його величчю та неприступністю.  Проходячи сторожову вежу, яка своєю висотою впирається в небо, ти вагаєшся… Здається, зробивши крок вперед, ти пересічеш простір і опинишся в XV або в XVII сторіччі.

Десь вдалині ти чуєш стукіт копит і бачиш рівну постать в сідлі. Може це гонець, який приніс звістку про напад???

З тріскотом падає дерев’яний підвісний міст і ти опиняєшся по ту сторону реальності. Ти відчуваєш на собі метушню військових, які готуються до осаду.. Вони стрімголов біжать по балкону фортеці, викрикуючи гучні команди на бігу. Навколо метушня… Але прокинувшись від хвилинних роздумів, ти починаєш оглядати неприступність Луцького замку зсередини…

 Він доглянутий і дуже затишний. Тут відчуваєш себе в безпеці і тільки гомін туристів заважає знову пірнути в те минуле, про яке можна прочитати лише в книжках.

Поки на земній поверхні Луцька кипить життя, під цією поверхнею спочивають залишки великої історії. 

Прямісінько посеред замку Любарта під металевим куполом розташовані релікти найстарішої мурованої споруди міста – собору Івана Богослова. Це також найдавніша споруда Луцька, збережена бодай частково. Ніякого людського витвору, старішого за її рештки і земляні вали замку, в Луцьку більше немає.

Вважається, що церкву Івана Богослова збудували в другій половині 1170-х років за часів князювання Ярослава Ізяславича, у володіннях якого перебувало Луцьке князівство. Хоча є версії, що його могли спорудити і трохи раніше. Церкву збудували із високоякісної плінфи (плоскої цегли) на твердому розчині рожевуватого кольору.

 Церква Івана Богослова, хай навіть і в стані залишків, серед інших пам’яток Луцька є справді унікальною. Нам іноді важко уявити, що думали і як бачили світ кілька поколінь тому, а час будівництва цього храму – це кілька десятків поколінь вглиб минулого. Розуміння повноти історії храму передбачає дуже широкий «бекґраунд», адже йдеться про середньовіччя, про фрескове мистецтво візантійської цивілізації, архітектурні школи князівської доби, релігійні відносини політично непростих часів. 

У 1984-1986 велися розкопки під керівництвом археолога Мар’яни Малевської з Ленінградського відділення Інституту археології Академії наук СРСР. Саме тоді дослідили те, що ми тепер знаємо про цей храм.
Дістали з землі і склали зі шматочків «любартівські» фрески XIV століття, відкрили наявність кількох рівнів підлоги з керамічною кольоровою плиткою, зрозуміли розташування складових елементів храму і те, що вони були новаторськими як на свій час. Виявили старовинні графіті на стінах храму, які нанесли ще до того, як покрили інтер’єр фресками. 

Церква визначна не тільки старовиною її рештків. Дехто навіть стверджує, що саме тут був похований Любарт. Тут бували Петро Могила, Іван Виговський та інші відомі постаті.

Над старими руїнами зробили накриття, під яким можна і сьогодні оглянути самому залишки цієї пам’ятки минулого.

Також зацікавила нас і Вежа, своєю архітектурою. Вона містить конструктивні елементи, які відображають цікаві історичні факти. Наприклад, на головному фасаді над сучасним входом є дві заштукатурені арки. Це – колишні входи в замок. Один маленький, праворуч. Інший більший – ліворуч. Сюди можна було дійти через підйомний міст, який опускали над ровом навколо замку.

Вежа має ще одну цікаву особливість – одразу під трьома однаковими вікнами знаходяться дивні виступи. Це зубці, до яких сягала висота вежі. Як вважає дослідник замку Петро Троневич, спочатку вежа була нижчою. Але майже одразу, через 4 роки після завершення будівництва цієї вежі, її висоту вирішили збільшити. Це відбулося у 1370-1385 роках.

Всередині вежі є дві системи гвинтових сходів. Сама вежа розбита на кілька поверхів, майже на всіх є дуже цікаві експозиції.
У вежі зараз експонуються копії давніх картин, гравюр із виглядом замку. Найстаріша з них – копія ікони першої половини XVIII століття. Тут також висять стародавні карти Волині. На верхніх поверхах – виставка старих ключів, замів, пляшечок, іграшок тощо.

Зверху знаходиться оглядовий майданчик, з якого відкривається чудовий вигляд не тільки на заповідник, а й на велику частину Луцька та територію поза ним. Тут можна дуже довго стояти, милуючись виглядом на всі чотири сторони. Вже у 1500 році вежа слугувала оглядовим майданчиком для пожежників.

Підземелля та підземні ходи є невід’ємним атрибутом оборонної системи замку будь-якої доби. І замок Любарта не є винятком.
Старожили міста стверджують, що під Луцьким замком споруджена ціла мережа підземних ходів, глибиною подекуди у 2 поверхи. Також є кімната, де утримували в’язнів  та катували полонених. При розкопках були знайдені приміщення з приладами для тортур та кімнати повні черепів.

Та найбільш дивною знахідкою істориків став склеп молодої дівчини Магдалени. Достеменно майже нічого не відомо про неї. Але подекують, що вона була дружиною першого коменданта Луцька Степана Тализіна. Комендант її сильно кохав, тож коли у 19-років вона померла, він поховав її у розкішній гробниці в підземеллі. Це був 1795 рік.

За словами екскурсоводів, тутешні працівники неодноразово бачили Магдалену. Мабуть, душа її не знає спокою після того, як у 50-х роках минулого століття її гробницю потривожили «мисливці за дорогоцінностями». Кажуть, що привида зафіксували навіть на фото – виглядає як незрозуміла розпливчаста пляма.

Кажуть, що у мурах Луцького замку захований великий скарб. Не дивлячись на те, що коштовності час від часу знаходять – привласнити їх ніхто не може, помираючи, князь прокляв їх…

 

Замок Любарта (г.Луцк) Волынская обл.

Замок Любарта – уникальный историко-архитектурный памятник конца XIII – XIV века, главная достопримечательность Луцка – областного центра Волынской области. Это визитная карточка города. Вместе с другими старинными сооружениями замок Любарта входит в состав государственного заповедника «Старый Луцк».

Замок Любарта еще называют Луцкий замок – от названия города, а также Верхний замок. Сначала существовал не один, а два замка – верхний и обходной. От Окольного замка остались руины. Уцелела лишь одна-единственное здание – башня князей Чарторыйских. А Верхний замок прекрасно сохранился до наших дней. Кстати, его изображение есть на двохсотгривневой купюре.

Замок в Луцке был политическим, административным, религиозным центром города и всей Волыни.

Здесь проходили заседания судов, находилась государственная канцелярия, «офисы» различных «служащих», в том числе и Великого князя (руководителя княжества). В замке также был православный кафедральный храм Иоанна Богослова.

Сначала замок был деревянным. Построили его еще в начале 1100-х годов. В 1340-1350-х годах замок начали реконструировать в кирпиче. Сначала построили половину той башни, которая сейчас называется Въездной и часть стены. В то время правителем Галицко-Волынского княжества был Любарт Гедиминович.

Вероятно, замок продолжили реконструировать в кирпиче, когда на смену Любарту пришел Витовт. Он сделал Луцк южной столицей Великого литовского княжества. Именно при нем город расцвел экономически, политически и культурно. В общем при нем крепость приобрела такие очертания, как сейчас. А когда Витовт умер, княжить стал его брат Свидригайло. При нем замок завершили реконструировать, и он стал на 90% таким, как сейчас.

Поэтому эти три князя – Любарт, Витовт, и Свидригайло – и построили луцкую крепость.

Подходя к замку, который возвышается над городом, восхищаешься его величием и неприступностью. Проходя сторожевую башню, которая своей высотой упирается в небо, ты колеблешься… Кажется, сделав шаг вперед, ты пересечет пространство, и окажешься в XV или в XVII столетии.

Где-то вдали ты слышишь стук копыт и видишь ровную фигуру в седле. Может это гонец, который принес весть о нападении???

С треском падает деревянный подвесной мост, и ты оказываешься по ту сторону реальности. Ты чувствуешь на себе суету военных, которые готовятся к осаде… Они стремительно бегут по балкону крепости, выкрикивая громкие команды на бегу. Вокруг суета… Но проснувшись от минутных раздумий, ты начинаешь осматривать недоступность Луцкого замка изнутри…

Он ухоженный и очень уютный. Здесь чувствуешь себя в безопасности, и только шум туристов мешает снова нырнуть в то прошлое, о котором можно прочитать только в книжках.

Пока на земной поверхности Луцка кипит жизнь, под этой поверхностью покоятся остатки великой истории.

Прямо посреди замка Любарта под металлическим куполом расположены реликты старейшей каменной постройки города – собора Иоанна Богослова. Это также самая древняя постройка Луцка, сохранена хотя бы частично. Никакого человеческого творения, старейшего за остатки и земляные валы замка, в Луцке больше нет.

Считается, что церковь Иоанна Богослова построили во второй половине 1170-х годов во времена княжения Ярослава Изяславича, во владениях которого находилось Луцкое княжество. Хотя есть версии, что его могли построить и чуть раньше. Церковь построили из высококачественной плинфы (плоского кирпича) на твердом растворе розоватого цвета.

Церковь Иоанна Богослова, пусть даже и в состоянии остатков, среди других памятников Луцка действительно уникальна. Нам иногда трудно представить, что думали и как видели мир несколько поколений назад, а время строительства этого храма – это несколько десятков поколений вглубь прошлого. Понимание полноты истории храма предусматривает очень широкий «бэкграунд», ведь речь идет о средневековье, о фресковое искусство византийской цивилизации, архитектурные школы княжеской эпохи, религиозные отношения политически сложных времен.

В 1984-1986 велись раскопки под руководством археолога Марьяны Малевской с Ленинградского отделения Института археологии Академии наук СССР. Именно тогда исследовали то, что мы теперь знаем об этом храме.

Достали из земли и составили из кусочков «любартивськие» фрески XIV века, открыли наличие нескольких уровней пола с керамической цветной плиткой, поняли расположение составляющих элементов храма и то, что они были новаторскими для своего времени. Обнаружили старинные граффити на стенах храма, которые нанесли еще до того, как покрыли интерьер фресками.

Церковь выдающаяся не только стариной ее остатков. Некоторые даже утверждают, что именно здесь был похоронен Любарт. Здесь бывали Петр Могила, Иван Выговский и другие известные люди.

Над старыми развалинами сделали навес, под которым можно и сегодня осмотреть самому остатки этого памятки прошлого.

Также нас заинтересовала и Башня своей архитектурой.
Она содержит конструктивные элементы, отражающие интересные исторические факты. Например, на главном фасаде над современным входом есть две поштукатуренные арки. Это – бывшие входы в замок. Один маленький, справа. Другой больше – слева. Сюда можно было прийти через подъемный мост, который опускали надо рвом вокруг замка.

Башня имеет еще одну интересную особенность – сразу под тремя одинаковыми окнами находятся странные выступления. Это зубцы, до которых достигала высота башни. Как считает исследователь замка Петр Троневич, сначала башня была ниже. Но почти сразу, через 4 года после завершения строительства этой башни, ее высоту решили увеличить. Это произошло в 1370-1385 годах.

Внутри башни есть две системы винтовых лестниц. Сама башня разбита на несколько этажей, почти на всех представлены очень интересные экспозиции.

В башне сейчас экспонируются копии древних картин, гравюр с видом замка. Самая старая из них – копия иконы первой половины XVIII века. Здесь также висят древние карты Волыни. На верхних этажах – выставка старых ключей, замов, бутылочек, игрушек и др.

Сверху находится смотровая площадка, с которой открывается вид не только на заповедник, но и на большую часть Луцка и территорию за ним. Здесь можно очень долго стоять, любуясь видом на все четыре стороны. Уже в 1500 году башня служила смотровой площадкой для пожарных.

Подземелья и подземные ходы являются неотъемлемым атрибутом оборонной системы замка всех эпох. И замок Любарта не является исключением.

Старожилы города утверждают, что под Луцким замком построена целая сеть подземных ходов, глубиной иногда в 2 этажа. Также есть комната, где удерживали узников и пытали пленных. При раскопках были найдены помещения с приборами для пыток и комнаты полные черепов.

Но наиболее странной находкой историков стал склеп молодой девушки Магдалены. Точно почти ничего не известно о ней. Но рассказывают, что она была женой первого коменданта Луцка Степана Талызина. Комендант ее сильно любил, и когда в 19-лет она умерла, он похоронил ее в роскошной гробнице в подземелье. Это был 1795 год.

По словам экскурсоводов, здешние работники неоднократно видели Магдалену. Видимо, душа не знает покоя после того, как в 50-х годах прошлого века ее гробницу потревожили «охотники за драгоценностями». Говорят, что привидение зафиксировали даже на фото – выглядит как непонятное расплывчатое пятно.

Говорят, что в стенах Луцкого замка спрятан большой клад. Несмотря на то, что драгоценности время от времени находят – присвоить их никто не может, умирая, князь проклял их…

 

Фото

ми в соц мережах

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *