🇺🇦 Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г.Шевченка (м.Київ)

Оберіть мову тексту...

Національний театр опери та балету (м.Київ)

Театр опери і балету був  заснований в 1867 році і незважаючи на свою відносно коротку історію, здобув визнання далеко за межами України. 

Національний академічний театр  знаходиться на вулиці Володимирська, 50 поруч з метро “Золоті ворота” і метро “Театральна” в самому центрі міста Київ.

Театр дуже красивий всередині і зовні, гарне оформлення коридорів, залів, зручні стільці, красиві люстри. На одному із поверхів висять портрети театральних діячів.

Сьогодні театр опери та балету має у своєму розпорядженні балетну і оперну трупи, а також симфонічний оркестр. Його творча репутація залишається незмінно високою вже не одне десятиліття поспіль, з успіхом відбуваються гастролі в різних країнах світу. До репертуару входять твори Лисенка, Чайковського, Моцарта, Верді, Пуччіні, Адана, Мусоргського, а також багатьох інших композиторів зі світовим ім’ям.

Атмосфера тут дійсно вражає. Ти потрапляєш ніби в інший світ. Жінки у вечірніх сукнях та на підборах, чоловіки – у костюмах або красивих сорочках. Ніхто нікуди не біжить, не квапиться. Здається, що ти торкаєшся чогось розкішного, помпезного.

Закривши очі, можна навіть уявити, як дуже давно, десь в 19 столітті, тут збиралася вся еліта Києва. Жінки в дорогому вбранні, повільно проходжувались коридорами театру, взявши своїх кавалерів під руку. І тільки відчуваєш запах розкішних парфумів, який вітає тут і досі.

 

Тут панує атмосфера розкоші та багатства. Декоративна ліпнина на стінах та стелі, мармурова підлога та розкішні сходи придають театру ще більшої розкоші. Венеційські дзеркала та світильники з Відня переносять тебе туди, в 19 сторіччя.
Здається, що затримавши погляд в цих дзеркалах ти можеш побачити тих жінок у розкішних сукнях, які красувалися перед ними. Закривши на хвильку очі, ти можеш відчути шерех їхніх суконь та стукіт підборів по мармуровій підлозі. Відчути запах дорогих сигар від їхніх кавалерів та уявити ледь сором’язливий  погляд з-під жіночих віял.

А зайшовши до зали просто захоплюєшся від цієї краси!!!
Крісла обтягнуті оксамитом, люстра, ніби з королівського палацу  та червоний колір в поєднанні з позолотою тільки придає розкоші театру. Ти відчуваєш себе в іншому вимірі.

Тут хочеться побути по довше. Насолодитися інтер’єром та запам’ятати кожну деталь, кожну дрібничку. Хочеться відключити мозок і насолоджуватись прекрасним, відчути себе справжньою леді.
Такі місця варто відвідувати. Вони роблять нас кращими та духовно збагачують.

  

_________

Історія Національного театру опери та балету

 

Театр опери і балету був  заснований в 1867 році, але у  лютому 1896 році після ранкової вистави «Євгенія Онєгіна» сталася пожежа, що повністю знищила будівлю Міського театру, після чого був оголошений конкурс на проект нової будівлі. Цей конкурс виграв проект російського архітектора Віктора Шретера. Спорудження нової будівлі на місці старого театру розпочалося у 1898 році.

Зал оперного театру включав партер, амфітеатр, бельетаж та чотири яруси, що вміщують близько 1650 глядачів (у партері 384 місця).

Над головним входом театру був встановлений офіційний герб Києва із зображенням архістратига Михаїла — покровителя міста, проте за наполяганням Київського митрополита Фіогноста, який вважав театр гріховним закладом, герб замінили алегоричною композицією: геральдичні грифони тримають у лапах ліру, як символ музичного мистецтва.

Фасад будівлі прикрашали бюсти композиторів Михайла Глинки та Олександра Сєрова, які подарували Києву артисти петербурзького Маріїнського театру. Урочисте відкриття та освячення нової будівлі відбулося 15 (28) вересня 1901 року.

 У роки революції приміщення оперного театру використовувався не тільки для мистецтва, але й для проведення з’їздів. Зокрема, 1917 року в приміщенні оперного театру проходив ІІ Всеукраїнський військовий з’їзд, на якому було проголошено Перший Універсал Української Центральної Ради.

З приходом радянської влади у 1919 році театр було націоналізовано і названо «Державним оперним театром ім. К.Лібкнехта»

У 1930-ті роки обговорювався проект соціалістичної перебудови приміщення київського оперного, якому хотіли надати архітектурних особливостей нового «пролетарського стилю». Проте перебудова торкнулася лише зняття бюстів російських композиторів та зведення прибудови до тильної сторони будівлі двоповерхового приміщення репетиційних залів. 

В роки німецько-радянської війни театр було евакуйовано в Уфу, потім в Іркутськ, де театр працював до 1944 року. В той же час частина трупи, а також значна частина декорацій залишалися у Києві, і театр продовжував працювати в умовах німецької окупації. 

У 1983–1988 роках було здійснено капітальну реконструкцію театрального приміщення (архітектор Борис Жежерін). Реставратори внесли значні зміни у закулісну частину театрального приміщення, що дозволило збільшити кількість репетиційних залів, гримувальних кімнат, було обладнано спеціальний хоровий клас.
Також було збільшено параметри сцени до 20 м вглиб і 27 м у висоту. Загальна площа сцени тепер становить 824 м².
Також під час реставрації замість старовинного органу встановили новий, зроблений на замовлення театру чеською фірмою «Рігер-Клос».
Було переобладнано й оркестрову яму, в якій зараз одночасно може розміститись 100 музикантів.

Загалом після реставрації площа театральних приміщень збільшилася на 20000 м². Стало вдвічі більше гримувальних кімнат, з’явилося кілька нових репетиційних залів.

У 2017 році на державному рівні в Україні відзначався ювілей — 150 років з часу заснування Національного академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка в місті Києві.

Национальный театр оперы и балета (г.Киев)

Театр оперы и балета был основан в 1867 году и, несмотря на свою относительно короткую историю, получил признание далеко за пределами Украины.

Национальный академический театр находится на улице Владимирская, 50 рядом с метро “Золотые ворота” и метро “Театральная” в самом центре города.

Театр очень красивый внутри и снаружи, красивое оформление коридоров, залов, удобные стулья, красивые люстры. На одном из этажей висят портреты театральных деятелей.

Сегодня театр оперы и балета имеет балетную и оперную труппы, а также симфонический оркестр. Его творческая репутация остается неизменно высокой уже не одно десятилетие, с успехом проходят гастроли в разных странах мира. В репертуар входят произведения Лысенко, Чайковского, Моцарта, Верди, Пуччини, Адана, Мусоргского, а также многих других композиторов с мировым именем.

Атмосфера здесь действительно впечатляет. Ты будто попадаешь в другой мир. Женщины в вечерних платьях и на каблуках, мужчины – в костюмах или красивых рубашках. Никто никуда не бежит, не торопится. Кажется, что ты прикасаешься к чему-то роскошному, помпезному.

Закрыв глаза, можно даже представить, как давно, где-то в 19 веке, здесь собиралась вся элита Киева. Женщины в дорогих нарядах медленно прохаживались по коридорам театра, взяв своих кавалеров под руку. И только чувствуешь запах роскошных духов, который витают здесь до сих пор.

 Здесь царит атмосфера роскоши и богатства. Декоративная лепнина на стенах и потолке, мраморный пол и роскошные лестницы придают театру еще большей роскоши. Венецианские зеркала и светильники из Вены переносят тебя туда, в 19 столетия.

Кажется, что задержав взгляд в этих зеркалах, ты можешь увидеть тех женщин в роскошных платьях, которые красовались перед ними. Закрыв на мгновение глаза, ты можешь почувствовать шорох их платьев и стук каблучков по мраморному полу. Почувствовать запах дорогих сигар их кавалеров и представить едва застенчивый женский взгляд.

А зайдя в зал, просто восхищаешься этой красотой!!!

Кресла обтянуты бархатом, люстра, будто из королевского дворца и красный цвет в сочетании с позолотой только придает роскоши театру. Ты чувствуешь себя в другом измерении.

Здесь хочется побыть подольше. Насладиться интерьером и запомнить каждую деталь, каждую мелочь. Хочется отключить мозг и наслаждаться прекрасным, почувствовать себя настоящей леди.

Такие места следует посещать. Они делают нас лучше и духовно обогащают.

  _________

История Национального театра оперы и балета

Театр оперы и балета был основан в 1867 году, но в феврале 1896 году после утреннего спектакля «Евгения Онегина» произошел пожар, который полностью уничтожил здание Городского театра. После этого был объявлен конкурс на проект нового здания. Этот конкурс выиграл проект российского архитектора Виктора Шретера. Сооружение нового здания на месте старого театра началось в 1898 году.

Зал оперного театра имел партер, амфитеатр, бельэтаж и четыре яруса, которые вмещают около 1650 зрителей (в партере 384 места).

Над главным входом театра был установлен официальный герб Киева с изображением архистратига Михаила – покровителя города, однако по настоянию Киевского митрополита Фиогноста, который считал театр греховным заведением, герб заменили аллегорической композицией: геральдические грифоны держат в лапах лиру как символ музыкального искусства.

Фасад здания украшают бюсты композиторов Михаила Глинки и Александра Серова, которые подарили Киеву артисты петербургского Мариинского театра. Торжественное открытие и освящение нового здания состоялось 15 (28) сентября 1901 года.

В годы революции помещения оперного театра использовался не только для искусства, но и для проведения съездов. В частности, в 1917 году в помещении оперного театра проходил II Всеукраинский военный съезд, на котором было провозглашено Первый Универсал Украинской Центральной Рады.

С приходом советской власти в 1919 году театр был национализирован и назван «Государственным оперным театром им. К.Либкнехта »

В 1930-е годы обсуждался проект социалистической перестройки помещения киевского оперного, которому хотели придать архитектурных особенностей нового «пролетарского стиля». Однако перестройка коснулась лишь снятия бюстов российских композиторов и сведения пристройки к тыльной стороне здания двухэтажного помещения репетиционных залов.

В годы Великой Отечественной войны театр был эвакуирован в Уфу, потом в Иркутск, где театр работал до 1944 года. В то же время часть труппы, а также значительная часть декораций оставались в Киеве, и театр продолжал работать в условиях немецкой оккупации.

В 1983-1988 годах была сделана ​​капитальная реконструкция театрального помещения (архитектор Борис Жежерин). Реставраторы внесли значительные изменения в закулисную часть театрального помещения, что позволило увеличить количество репетиционных залов, гримерных комнат, был оборудован специальный хоровой класс.

Также был увеличен параметры сцены до 20 м вглубь и 27 м в высоту. Общая площадь сцены теперь составляет 824 м².

Также во время реставрации вместо старинного органа установили новый, сделанный по заказу театра чешской фирмой «Ригер-Клос».

Был переоборудована и оркестровая яма, в которой сейчас одновременно может разместиться 100 музыкантов.

В общем, после реставрации площадь театральных помещений увеличилась на 20000 м². Стало вдвое больше гримерных комнат, появилось несколько новых репетиционных залов.

В 2017 году на государственном уровне в Украине отмечался юбилей – 150 лет со времени основания Национального академического театра оперы и балета имени Тараса Шевченко в Киеве.

Фото

Ми в соц мережах...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *