Сьогоднішня наша розповідь буде не менш захоплююча.  Кожному із вас я раджу відвідати Хотинську фортецю хоча б раз.
Відчути дух середньовіччя. Відчути, як минуле і теперішнє сходиться в одному місці. Це надзвичайна атмосфера, яка зможе вас перенести в ті часи і ви відчуєте силу і незламність духу тих людей, які відстоювали нашу землю.
І всім вам буде зрозуміло, що жити без подорожей нереально. Ви будете сумувати за цим всім. І кожного разу будете сюди повертатись… нехай, навіть, подумки….
Тож розпочнемо нашу цікаву подорож в середньовіччя…

Хотинська фортеця – одне з семи чудес України.
Велична і неприступна фортеця височить на пагорбах правого берега Дністра. Дністер вже не той – русло його вже набагато вужче, та й фортеця зараз живе  тихим і спокійним життям…  її спокій порушують лише натовпи туристів з екскурсоводами. 
Справді, має ця споруда щось таємниче та незвідане, навіть стіни зберігають дух стародавніх легенд.
З XIV по XVII століття під стінами фортеці пройшло п’ять битв, а значить стільки ж було і виснажливих облог.

Через фортецю проходив міжнародний торговий шлях, який вів з Кракова і Львова до чорноморських міст. Як ласий шматочок фортеця переходила з рук в руки – Молдови, Туреччини, Польщі.

І протягом усього цього часу, фортецю добудовували, зміцнювали і розширювали. Стіни цієї споруди стали свідками багатьох важливих подій, пов’язаних з історією українського народу.

У серпні 1621 турецький султан Осман II зосередив під Хотином 250 тисячну армію. А на захист фортеці стала 35- тисячна армія Яна Ходкевича і 40-тисячної армії запорізьких козаків на чолі з Петром Сагайдачним.
Чисельна перевага не привела до перемоги турецької армії, а навпаки вони були змушені укласти з Польщею Хотинський мир, а це було рівносильно розгрому.

Територія величезна і треба подолати спуски і підйоми, щоб наблизитися до самої фортеці.

Всередину замку можна потрапити по навісному мосту.
У стародавні часи він піднімався і опускався. Зі зворотного боку воріт також є місток. Він мав на собі один важливий секрет. Якщо вороги все ж проривалися за ворота, вони потрапляли на дерев`яний поміст. Дія прихованого механізму призводило його в рух, і вороги просто падали вниз. Там була вирита глибока яма, в якій стирчали гострі кілки.

Хочу показати вам схему фортеці. Думаю, що так буде цікавіше і зрозуміліше, коли ми зайдемо за ці височенні стіни.

1 Надбрамна вежа.
2 Південно-Західна вежа. 
3 Комендантська вежа.
4 Північна вежа.
5 Східна вежа.
6 Комендантський (Княжий) палац.
7 Казарми (побудовані в 18 столітті).
8  Замкова церква.
10 Колодязь.

Спочатку, при Стефані Третьому Великому (який, до речі, сам особисто брав участь в будівництві фортеці) двір був перегороджений на дві частини. Передня частина була для воїнства і слуг, а друга половина для князя або ж для паші, тобто для панів.

Що ж ми бачимо? 
Праворуч (на схемі №7) – довга будівля – це казарми, які були побудовані вже в 18-19 столітті (зараз в її приміщеннях розташовані музейні експонати).
 

За казармами –будівля церкви (на схемі №8), і ще далі –княжий палац (на схемі №6)– вони будувалися при Стефані Третьому Великому (15 століття!).

При ньому ж був побудований, вірніше, видовбаний в скелі колодязь, який ви бачите в центрі двору (на схемі №10).
Уявіть собі – глибина колодязя – 68 метрів, а ширина 2,5 метра!
І до сих пір воду використовують для пиття.

Тепер розглянемо Княжий палац (на схемі №6).
Він також побудований у другій половині 15 століття. Ось він – прямо перед вами. Пізніше його називали Комендантським палацом. Дуже цікава споруда. Стіни його покриті красивим візерунком з червоної цегли і білого каменю.
Перед княжим палацом – дерев’яний літній банкетний зал. А на другому поверсі Комендантського палацу за часів турків розташовувався гарем. До 30 жінок з різних країн світу догоджали турецького пашу.

Уявіть собі! У далекому 15 столітті у жителів фортеці була система водопроводу та каналізації. Це досить незвичайна ситуація для того часу. Вода підводилася прямо з річки.  Але тільки “пани” користуються туалетами з підведеною водою.

Під двором фортеці знаходилися додаткові приміщення, де зберігалася зброя, продукти харчування, лазні.
Для їх природної вентиляції зроблені спеціальні невеликі отвори-колодязі.

А яка тут атмосфера. Зразу ж уява малює ворогів, які кожного разу нападаючи на фортецю терпіли поразки.
Висота фортечних мурів – 45 метрів, товщина – до 5 метрів. Під фортецею – глибокий рів, тому її можна було взяти лише довготривалими облогами.
Цікаво, що безпосередньо штурмом Хотинську фортецю ніхто ніколи не захоплював.

В одному з підземель фортеці розмістили музейний зал “Камера тортур”.
Дійсно вражає і не для людей зі слабкими нервами. Камера тортур і кожен її експонат спрямований на повільну мученицьку смерть – здерти шкіру, розчавити череп, вирвати нігті, зламати кістки, відрізати геніталії.

А в іншому підвалі, зразки знарядь наших предків, за допомогою яких здобували перемоги і стримували противника під стінами фортеці.

На території фортеці знаходиться кілька музеїв.
В одному крилі представлені художні полотна сучасних авторів, що розповідають про історію фортеці.
В іншому крилі ви можете побачити манекени в костюмах воїнів різних часів і народів.

Багатьом силует фортеці буде знайомим. Адже вона героїня багатьох улюблених нами фільмів- “Три мушкетери”, “Стара фортеця”, “Стріли Робін Гуда”, “Тарас Бульба”.