🇺🇦 Бакота – загублене місце (Хмельницька обл)

Оберіть мову тексту...

Бакота – загублене місце 

ЇЇ називають не існуючим раєм, оскільки Бакоту ви не знайдете на карті…  Цього разу хочу вам розповісти про надзвичайне місце  з надзвичайною енергетикою.

Бакота – затоплене село в Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області.
Місцевість, де колись жили близько двох тисяч людей, нині вражає чарівними краєвидами, загадковими знахідками та унікальним скельним монастирем. А ще саме тут ви маєте можливість помилуватися Дністровським водосховищем та скуштувати цілющої води із місцевого джерела.

До цих фантастичних краєвидів ми намагаємося потрапити, як тільки наш шлях пролягає в ці края. Ми були тут і влітку і ранньою весною… Бакота в любу пору року прекрасна!!!

Добиралися ми з Кам’янець-Подільського до села Грушка (в сторону Старої Ушиці), проїхавши це село, на розвилці тримаємось праворуч… трохи проїхавши, зверху ми побачимо, у вигляді арки через всю дорогу металевий щит з надписом Бакотський монастир, там ми і повертаємо праворуч. Далі їдемо по маленьким вказівникам “монастир”…. далі по полю по бездоріжжю… там є дві дороги – розвилки, одна – веде праворуч, у дитячий табір “Бакота”, інша – ліворуч, на оглядовий майданчик, на Білу гору. Звідти можна спуститися схилом у скельний монастир X-XIII ст. … тримаємося ліворуч… і ми на місці ))) Відстань від  Кам’янець-Подільського до цього місця приблизно 50км. Станом на літо 2019 року дорожне покриття погане з ямами та нерівним асфальтом ((…

Коли ми вперше побували на Бакоті і побачили ці краєвиди, то у нас відібрало мову, ми стояли, затамувавши подих,  і просто дивилися, боячись поворухнутись.  А яка тут енергетика!!!

Кажуть місцеві,  що сила цього місця порівняна з енергетикою древнього Тибету. На землі існують місця, де енергетична оболонка людини починає вібрувати по-особливому. Потрапляючи в таку місцевість, людина заряджається енергією, до нього приходить розуміння, куди рухатися далі і яке його призначення. 
Скелі Бакоти та її місцевість відносяться якраз до таких місць!!!

Заінтриговані??? Тому знову взувайте зручне взуття (ходити доведеться багато), беріть бутерброди і поринемо в історію…

…нам потрібно спуститися майже до підніжжя цих скель вузенькими сходами…)))


Про історію появи цієї фантастичної місцевості можна писати книги, але вони всі будуть мати сумний фінал.
Раніше Бакотою називалося село в Хмельницькій області, перші згадки про яке датуються 1024 роком.

Археологічні розкопки свідчать, що здавна вздовж берегів Дністра на цьому місці була розташована безліч язичницьких святилищ та капищ, а також кургани з жіночими похованнями, що свідчить про густе заселення цих територій починаючи з доісторичних часів. Існує також частково підтверджена підводними дослідженнями легенда про кам’яний відбиток стопи Будди, що знаходиться зараз на дні річки Смотрич.

Не тільки краєвидами бавить Бакота туристів. Тут є залишки найстарішого печерного монастира.

До цього скельного монастиря, ми спускаємося вузькими сходами, іноді кам’янистими тропами…. а навкруги… фантастична природа, краєвиди, чисте повітря, позитивна енергетика та над кришталевою водою витає дух вікової історії…

Є версія, що Бакотський монастир заклав преподобний Антоній, який заснував Антонієві печери в Чернігові та Києво-Печерській Лаврі. Щоправда, до наших днів із усіх келій та усипальниць збереглися лише кілька печер, у одній із яких розташована стара церква.

У релігійні свята тут і в наш час проводять богослужіння, на які приходять мешканці з усіх околиць.  А недалеко від цієї печери на південній стіні монастиря можна знайти давній напис «Благослови Христос Григорія Ігумена, що дав силу святому Михаїлу».  Дослідники датують ці рядки 11 століттям.

Свято-Михайлівський скельно-печерний монастир знаходиться на схилі Білої гори на висоті 70 м в обриві берега. Біля монастиря знаходиться три джерела чистої і дуже смачної води, температура якої навіть влітку не піднімається вище 8-12 градусів.
Крім того, що вода дійсно дуже смачна, місцеві жителі стверджують, що можливо зцілилися від багатьох хвороб завдяки вживанню цієї води.

 

Історія Бакоти закінчилася в 1981 році, коли в ході будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено в сусідні міста, а сам населений пункт повністю затоплений водою.

У 1996 році обвал верхньої скелі Білої гори знищив основну асу печер та усипальницю з настінними розписами і фресками XI—XIII століть. Лише в одному місці збереглися залишки келій і поховань монахів, нечисленні руїни Михайлівської церкви і покинуті фруктові сади.

Сьогодні Бакотою умовно називаються місця вздовж берега Дністра, розташовані поблизу залишків монастиря. За даними метеорологів, у цьому районі існує своєрідний  унікальний мікроклімат  — рівнозначний  ялтинському, а скелі й ліси захищають узбережжя Дністра від північних повітряних потоків.

Мальовнича природа і романтичний імідж цих місць приваблюють сюди численні потоки паломників і мандрівників.

Буває, людина відкриває для себе таке місце, де ніби знає відповіді на всі питання. Де голова вільна від зайвих думок і турбот.  Просто неземне, якесь магічне місце… Один день подорожі сюди здатний подарувати сил і відкриттів на цілий рік!

   

Це місце залишило величезний слід у наших серцях. Сюди ми будемо повертатись знову і знову… Адже побувавши раз, ви неодмінно повернетесь знову.

Такі місця не залишать байдужим нікого. Пройшов вже час після нашої подорожі, але ми й досі пам’ятаємо ту красу, яка змусила нас оціпеніти на деякий час… ту енергетику, яка дала змогу зрозуміти в якому напрямку кожному з нас потрібно рухатись .

І саме головне, ми в котрий раз впевнилися в тому, що потрібно більше подорожувати, для того щоб наповнюватись надзвичайними емоціями  та перезавантажувати своє тіло та душу для чогось більшого та незбагненного…

Насолодившись фантастичними краєвидами природи та підкріпившись чистою джерельною водою ми вирішили повертатись. Але побачена краса заставила нас всіх зупинитись.
Почало вечоріти…

Велике помаранчеве сонце ніби прощається з цим днем, повільно ховаючись з поля зору. Спочатку здається, що воно рухається дуже повільно, пробігаючи променями по гілках дерев, пагорбам, відблискуючи у водах Дністра  а потім пірнає за горизонт. Бакота занурюється в сутінки…

Що може бути кращим і емоційнішим за захід сонця? 
Природа на Бакоті завмирає, стає все тихіше і тихіше.  Здається, що навіть легкий вітерець зупиняться, щоб на мить помилуватися цією красою. 
Те, що вдень здавалося величним та могутнім тоне у вечірніх сутінках. І залишаються лише нечіткі обриси, які здалеку здаються якимись містичними.

Захід сонця наповнений чарами та магією. Його прагнуть побачити, запам’ятати на картинах, фотознімках, описати словами. У променях заходу люди пояснюються в почуттях, роблять пропозиції або ж просто, без слів, сидять в обіймах, схиливши голови назустріч один одному. 
Коли споглядаеш захід сонця, стає трохи сумно..
.
Тому що кожен раз, проводжаючи його думаєш: “яким би не був цей день, це мій день і він йде назавжди”.

Як шкода, що багато хто з нас нехтують можливістю приєднатися до споглядання цього справжнього дива, вибираючи більш буденні заняття.

Хочеться милуватися цією красою вічність. Але треба повертатися…

Бакота – затерянный город 

Ее называют не существующим Раем, поскольку Бакоту вы никогда не найдете на карте... На этот раз хочу вам рассказать о замечательном месте с необычной энергетикой.

Бакота – затопленное село в Каменец-Подольском районе Хмельницкой области.

Местность, где когда-то жили около двух тысяч человек, сейчас поражает прекрасными пейзажами, загадочными находками и уникальным скальным монастырем. А еще именно здесь вы можете полюбоваться Днестровским водохранилищем и испить целебной воды из местного источника.

К этим фантастическим пейзажам мы пытаемся попасть, как только находимся где-то рядом с Бакотой. Мы были здесь и летом, и ранней весной… Бакота в любое время года прекрасна!!!

Добирались мы из Каменец-Подольского в село Грушка (в сторону Старой Ушицы), проехав это село, на развилке держимся правее… немного проехав, сверху мы увидим, в виде арки через всю дорогу металлический щит с надписью Бакотский монастырь, там мы и поворачиваем направо. Далее едем по маленьким указателям “монастырь”… и потом по полю по бездорожью… там есть два пути – развилки: один – ведет направо, в детский лагерь “Бакота”, другой – на лево, на смотровую площадку, на Белую гору. Оттуда можно спуститься по склону в скальный монастырь X-XIII вв. Держимся левее… и мы на месте))) Расстояние от Каменец-Подольского до этого места примерно 50км. По состоянию на лето 2019 дорожное покрытие плохое с ямами и неровным асфальтом ((…

Когда мы впервые побывали на Бакоте и увидели эти виды, то у нас отобрало речь. Мы стояли, затаив дыхание, и просто смотрели, боясь пошевелиться. А какая здесь энергетика!!!

Говорят местные, что сила этого места сравнима с энергетикой древнего Тибета. На земле существуют места, где энергетическая оболочка человека начинает вибрировать по-особенному. Попадая в такую ​​местность, человек заряжается энергией, к нему приходит понимание, куда двигаться дальше и каково его предназначение.

Скалы Бакоты и ее местность как раз относятся к таким местам!!!

Заинтригованы ??? Поэтому снова надевайте удобную обувь (ходить придется много), берите бутерброды и окунемся в историю…

… нам нужно спуститься почти к подножью этих скал по узким ступенькам…)))


Об истории появления этой фантастической местности можно писать книги, но они все будут иметь печальный финал.

Ранее Бакотой называлось село в Хмельницкой области, первые упоминания о котором датируются 1024 годом.

Археологические раскопки свидетельствуют, что издавна вдоль берегов Днестра на этом месте была расположена множество языческих святилищ и капищ, а также курганы с женскими захоронениями, что свидетельствуют о густо заселенных территориях в этих краях, начиная с доисторических времен. Существует также частично подтвержденная подводными исследованиями легенда о каменном отпечатке стопы Будды, находящемся сейчас на дне реки Смотрич.

Не только видами удивляет Бакота туристов. Здесь есть остатки старого пещерного монастыря.

К этому скальному монастырю мы спускаемся по узком ступенькам, иногда каменистыми тропами… а вокруг… фантастическая природа, пейзажи, чистый воздух, положительная энергетика и над  водой витает дух вековой истории…

Есть версия, что Бакотский монастырь заложил преподобный Антоний, основавший Антониевы пещеры в Чернигове и Киево-Печерской Лавре. Правда, до наших дней из всех келий и усыпальниц сохранились лишь несколько пещер, в одной из которых расположена старая церковь.

В религиозные праздники здесь и в наше время проводят богослужения, на которые приходят жители со всех окрестностей. А недалеко от этой пещеры, на южной стене монастиря, можно найти старую надпись «Благослови Христос Григория Игумен, что дал силу святому Михаилу». Исследователи датируют эти строки 11 веком.

Свято-Михайловский скально-пещерный монастырь находится на склоне Белой горы на высоте 70 м в обрыве берега. У монастыря находится три источника чистой и очень вкусной воды, температура которой даже летом не поднимается выше 8-12 градусов.

Кроме того, что вода действительно очень вкусная, местные жители утверждают, что можно исцелиться от многих болезней, если пить эту воду.

История Бакоты закончилась в 1981 году, когда в ходе строительства Новоднестровской ГЭС население было выселено в соседние города, а сам населенный пункт полностью затоплен водой.

В 1996 году обвал верхней скалы Белой горы уничтожил основную масу пещер и усыпальниц с настенными росписями и фресками XI-XIII веков. Лишь в одном месте сохранились остатки келий и захоронений монахов, немногочисленные руины Михайловской церкви и покинутые фруктовые сады.

Сегодня Бакотой условно называются места вдоль берега Днестра, расположенные вблизи остатков монастыря. По данным метеорологов, в этом районе существует своеобразный уникальный микроклимат – равнозначен ялтинскому, а скалы и леса защищают побережье Днестра от северных воздушных потоков.

Живописная природа и романтический имидж этих мест привлекают сюда многочисленные потоки паломников и путешественников.

Бывает, человек открывает для себя такое место, где узнает ответы на все вопросы. Где голова освобождается от лишних мыслей и забот.
Просто неземное, какое-то  магическое место…
Один день путешествия сюда способен подарить сил и открытий на целый год!

Это место оставило огромный след в наших сердцах. Сюда мы будем возвращаться снова и снова… Ведь побывав раз, вы непременно вернетесь сюда снова.

Такие места не оставляют равнодушным никого. Прошло уже время после нашего путешествия, но мы до сих пор помним эту красоту, которая заставила нас оципенеть на некоторое время… ту энергетику, которая дала возможность понять в каком направлении каждому из нас нужно двигаться.

И самое главное, мы в который раз убедились в том, что нужно больше путешествовать, для того чтобы наполняться позитивными эмоциями и перезагружать свое тело и душу для чего-то большего и непостижимого…

Насладившись фантастическими видами природы и подкрепившись чистой родниковой водой мы решили возвращаться. Но увиденная красота заставила нас всех остановиться.

Начались сумерки…

Большое оранжевое солнце будто прощается с этим днем, медленно скрываясь из виду. Сначала кажется, что оно движется очень медленно, пробегая лучами по веткам деревьев, холмам, оставляя отблеск  в водах Днестра, а затем ныряет за горизонт. Бакота погружается в сумерки…

Что может быть лучшим и эмоциональным за закат?

Природа на Бакоте замирает, становится все тише и тише. Кажется, что даже легкий ветерок остановился, чтобы на мгновение полюбоваться этой красотой. 
То, что днем ​​казалось величественным и могущественным, утонуло в вечерних сумерках. И остались лишь нечеткие очертания, которые издалека кажутся мистическими.

Закат наполненный волшебством и магией. Его стремятся увидеть, запечатлеть на картинах, фотоснимках, описать словами. В лучах заката люди объясняются в чувствах, делают предложения или просто, без слов, сидят в объятиях, склонив головы навстречу друг другу.

Когда созерцаешь закат, то становится немного грустно... Потому что каждый раз, провожая его думаешь: “каким бы ни был этот день, это мой день и он уходит навсегда”.

Как жаль, что многие из нас пренебрегают возможностью присоединиться к созерцанию этого настоящего чуда, выбирая более будничные занятия.

Хочется любоваться этой красотой вечность. Но надо возвращаться…

Фото

Ми в соц мережах...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *