Одеський національний академічний театр опери та балету

Зайшовши в середину Оперного театру, ти поринаеш в атмосферу вишуканої архітектури, шику, помпезності та краси. Кожна деталь інтер’єру дуже гармонійно поєднана і випромінює розкіш. Оригінальні світильники, бронзові інкрустації, мармур і позолочені орнаменти –  все “дихає”  витонченістю та лоском.

 З кожним кроком ти поринаєш в ті часи, коли сюди приходили тільки знатні та знамениті люди. Гуляючи по Оперному театру ти намагаєшся запам’ятати кожну деталь, кожну дрібничку. Ця розкіш спочатку окутує твоє тіло, а потім ти стаєш з цим ніби одним цілим.
Твоя уява малює різні картинки з минулого. Здається, що десь там, ти чуєш шелест красивих жіночих суконь та відчуваєш запах дорогих парфумів. Вони ніби проходять скрізь тебе… і мимоволі відчуваєш лише легенький вітерець біля себе. Уявляєш, як вони підіймаються по розкішних сходах до своїх лож, прикриваючи обличчя віялами, кокетливо переглядаючись з чоловіками.  

Будівля Одеського Театру Опери та Балету вважається одним з великих архітектурних пам’яток  України і одним з найкрасивіших театрів в Європі. 

Одеський Оперний Театр розпочав свою історію практично з часів заснування Одеси та був побудований в 1809 році за проектом французького архітектора Тома де Томон. Але, на жаль, в 1873 році старий театр згорів. І не про яке відновлення не могло бути і мови…

 Скласти проект нового міського театру було запропоновано віденським архітекторам Ф. Фельнеру і Г. Гельмеру, за проектами яких побудовано театри в багатьох містах Європи (Відні, Будапешті, Дрездені).

Пройшло майже одинадцять років з моменту пожежі та до закладки першого каменя в будівлю нового театру. А відкриття театру відбулося 1 жовтня 1887 року.

 Над фасадом підноситься скульптурна група, що зображає одну з муз – покровительку мистецтва Мельпомену.  Трохи нижче розташовані скульптурні групи, також на сюжети із стародавньої міфології. 

Навіть територія біля Оперного театру не схожа на всі інші в Одесі. Тут дуже незвичної форми  дерева, які здаються зачарованими акторами, що так і не дограли свої ролі… Вони ніби й досі чекають тої миті, коли прекрасна фея одним помахом чарівної палички звільнить їх від магії…

Глядацький зал у формі підкови вражає розкішною акустикою. Кажуть, що навіть в останньому ряду чути шепіт зі сцени.

• Головною родзинкою залу є розпис на стелі, що зображає сцени з творів Шекспіра: «Гамлет», «Сон в літню ніч», «Зимова казка» і «Як вам це сподобається».
• Зверніть увагу й на розкішну бронзову люстру висотою 9 м та діаметром 4 м. Оздоблення кришталем додає їй легкості, проте насправді вага гігантського світильника приблизно 2,5 т.
• Цікавою є і оригінальна завіса театру, розшита позолоченими нитками за ескізом відомого російського художника А. Головіна.

    Детальні орнаменти, що прикрашають стіни та стелі будівлі, не повторюються у жодному приміщенні.

До речі, разом із оперним театром дебютувала й електростанція міста. У день відкриття закладу в Одесі вперше спалахнули електричні лампочки.

Репертуар Оперного Театру досить великий, але серед найвідоміших і вдалих постановок можна назвати наступні спектаклі: «Кармен», «Травіата», «Трубадур», «Ріголетто», «Запорожець за Дунаєм», «Чіо-Чіо-Сан», «Наталка -Полтавка»,«Жизель»,«Лускунчик », «Спляча красуня». На цих спектаклях зал зазвичай сповнений.

На сцені одеського театру співали славнозвісні Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Антоніна Нєжданова, а диригували величні П. І. Чайковський, М. А. Римський-Корсаков, С. В. Рахманінов.

В Одеському оперному театрі міститься найбільша костюмерна, в якій зберігається більше чим 800 костюмів. Самому раритетному більше 100 років

Журнал «Forbes» включив Одеський національний академічний театр опери та балету до списку найдивовижніших пам’яток архітектури Східної Європи.