Печера Яломіца (Румунія)

У товщі мальовничих скелястих гір Бучеджь, в одній з улоговин каньйону річки Яломіца, розташована однойменна печера. 
Дорога до печери була дуже мальовнича: тут і водопадики, озера, ліси та гірські схили, стрімкі сірі скелі, що нависають з обох сторін, і густо вкриті до самих вершин зеленими ялинами гірські уступи. Словами не передати, як це все красиво!

Печера Яломіца знаходиться на висоті 1,500м. 

З XV століття печеру населяли ченці на чолі з волоським воєводою Міхнеем Злий, які побудували тут православний монастир. Обитель неодноразово страждала від пожеж, але знову і знову відроджувалася.

Ця печера – це щось унікальне!!! Мене вражає природа нашої планети: вона водночас  неприступна, загадкова, чаруюча і така, здавалося, вже зрозуміла… Але це так здається на перший погляд.

Заходячи в печеру я просто дивувалася побаченому. Ти знаходишся в середині скелі і можеш, як господар обійти ці володіння. Як дивно природа веде себе: іноді не підпускає ні на крок, а іноді дозволяє заглянути в саме сокровенне, немов в душу. 

Мене лякали мої відчуття, бо постійно відчувалася чиясь присутність.
Ось таке фото з печери Яломіца зафіксувала наша камера… Мабуть, крім нас, був присутній ще Хтось…

Кожної миті трохи лячно залишитись на одинці, щоб не заблукати в цій печерній казці. Тут тихо і спокійно… Цей спокій проходить ніжною струною по всьому тілу і ти  відразу відчуваєш, як душа оживає та починає співати в унісон з печерними водоспадами відбиваючи такт невидимими крапельками сліз твоєї душі. Кожна мить, секунда здається тобі вічністю. 

Ця печера з давніх-давен заманювала до себе багато людей. А це і не дивно, на фоні цього простору ти здаєшся таким маленьким, таким беззахисним і водночас щасливим від того, що ти тут.

Кожна зала дуже унікальна, кожен метр – це витвір природи.
От ви уявіть собі: крапля за краплею, вода працювала безперервно, створивши низку дивакуватих форм. 

Перший зал носить назву «Міхня Воде». До 1924 року, тут протікала річка печери. У наші дні, струмок потрапляє у підземелля і вливається значно нижче у річку Яломіца.

Наступний зал під назвою «Прохід», завдовжки 20 м і завширшки 8 м, у той час як висота коливається від 1,5 до 2 м. Зали «Децебаль» (куполоподібний, з якого відкриваються кілька галерей) та «зал Св. Марії» взаємопов’язані і мають скромні розміри: завдовжки від 10-30 м і заввишки від 2 до 10 м. Назва залу «Св. Марії» походить від схожості одного сталагміту на статую Діви Марії.

Найбільшим приміщенням цієї печери є Зал ведмедів. У цьому залі немає води. Тут були виявлені численні кістки і навіть скелети печерних ведмедів, яким більше 10000 років. Після чергової 40-метрової довгої галереї слідує зал «На роздоріжжі». Тут сталактити розташовані, таким чином, що створюють враження церковного вівтаря.

Жодне фото не передасть і малої частки її розмаху та масштабів, всієї її грандіозності і масивності.

Пещера Яломица (Румыния)

В самом сердце скалистых гор Бучеджь, в одной из котловин каньона реки Яломица, расположена одноименная пещера.

Дорога, которая ведет  в пещеру, очень живописна: здесь и водопады, и озера, и густые леса, и горные склоны, и крутые серые скалы, нависающие с обеих сторон, и горные уступы, покрытые до самых вершин зелеными елями.

Словами не передать, как это все красиво!

 Пещера Яломица находится на высоте 1,500м.

 Вход в пещеру проходит через маленький монастырь. В его дворике течет чистейшая вода из горного источника. На входе обязательно выдают каски. Внутри пещеры все организовано на высшем уровне: везде дорожки, лестницы, хорошее освещение, мусорные урны.

С XV века пещеру населяли монахи во главе с грецким воеводой Михнеем Злым, которые построили здесь православный монастырь. Обитель неоднократно страдала от пожаров, но снова и снова возрождалась.

Пещера Яломица – это нечто уникальное!!! Меня поражает природа нашей планеты: она одновременно неприступная, загадочная, чарующая и такая, казалось, уже понятная … Но это так кажется на первый взгляд.

Заходя в пещеру, я удивлялась увиденному. Ты внутри скалы и можешь, как хозяин обойти все эти владения. Как странно природа ведет себя: иногда не подпускает ни на шаг, а иногда позволяет заглянуть в самое сокровенное, словно в душу.

Меня пугали мои ощущения, потому что постоянно ощущалось чье-то присутствие рядом.

Вот такие фото из пещеры Яломица зафиксировала наша камера… Пожалуй, кроме нас, тут присутствовал еще кто-то … 

Эта пещера издавна привлекала к себе много людей. А это и не удивительно.  На фоне этого огромного пространства ты кажешься таким маленьким, таким беззащитным и одновременно счастливым от того, что ты здесь.

Каждый зал уникален, каждый метр – это шедевр природы.

Вот представьте себе: капля за каплей, вода непрерывно работала, создавая вокруг уникальные формы из камней, сталагмитов и сталактитов.

Первый зал носит название «Михня Водэ». До 1924 года здесь протекала  пещерная река. В наши дни ручей попадает в подземелье и вливается значительно ниже в реку Яломица.

Следующий зал под названием «Проход», длиной 20 м и шириной 8 м.  В то время, как высота колеблется от 1,5 до 2 м. Зал «Децебаль» (куполообразный, с которого открываются несколько галерей) и зал «Святой Марии» взаимосвязаны и имеют скромные размеры: длина от 10-30 м и высота от 2 до 10 м. Название зала «Св. Марии » происходит от сходства одного из сталагмитов  на статую Девы Марии.

Наибольшим помещением этой пещеры есть Зал медведей. В этом зале нет воды. Здесь были обнаружены многочисленные кости, и даже скелеты пещерных медведей, которым более 10000 лет. После очередной 40-метровой длинной галереи следует зал «На перепутье». Здесь сталактиты расположены таким образом, что создают впечатление церковного алтаря.

 Ни одно фото не передаст и малой доли ее размаха и масштабности, всей ее грандиозности и массивности.