Місто – Фортеця ТУСТАНЬ (Львівська обл.)

Сьогодні ТУСТАНЬ — це залишки давньоруського оборонного комплексу на скелях.

Тустань — середньовічна наскельна фортеця-град і митниця ІХ—ХVІ століть, давньоруський наскельний оборонний комплекс, залишки якого розташовані в Українських Карпатах (Східних Бескидах), у Сколівському р-ні Львівської області, поблизу с. Урич.

Це – унікальна пам’ятка історії, археології, архітектури та природи і входить до складу Державного історико-культурного заповідника «Тустань».

На думку дослідників, фортифікаційний комплекс на скелях був заснований у ІХ ст. племенами білих хорватів як оборонний та митний пункт: повз Тустань проходив Соляний шлях, яким перевозили сіль з Галичини до країн Центральної Європи. Пізніше місто-фортеця стало прикордонним та митним центром між Галицько-Волинським князівством та Угорщиною.

Тустань залишила свій слід в моєму серці назавжди!!! І не тільки своєю унікальною історією. Які краєвиди відкрились нам!!!! Це просто неможливо передати ні словами, ні фотками. Тут просто потрібно побувати!!!

Навкруги фортеці – засніжені гори!!! Здалеку вони здаються велетенськими охоронцями, які ніби оберігають цю споруду й досі.
Більшість доріжок викладені дошками, а для зручності підйому вимощені сходинки. Стежка пролягає біля підніжжя скель, які велично підносяться над головами.

Навколо тиша…
Лише припорошені снігом дерева, заграючи до перехожих, грайливо струшують з себе сніг. Іноді здається, що вони шепочуться між собою, ніби хочуть розповісти якусь таємницю…
Але пориви колючого зимового вітру приглушують шепіт дерев. І вони знову, немов злякавшись якусь невидиму силу, продовжують нести свою мовчазну варту.

Унікальність Тустані полягає в тому, що дерев’яні укріплення були споруджені на скельних комплексах Камінь, Острий Камінь та Мала Скеля.
У деяких скелях видно ходи в печери. А на більшості стрімких скосів видніються уступи, отвори і канавки штучного походження. Раніше в цих місцях кріпилися дерев’яні елементи будівель фортеці. Цим скелям – 50 мільйонів років!!!

Багаторічний дослідник Тустані Михайло Рожко на основі залишених слідів та археологічних розкопок виконав графічну реконструкцію фортеці. Це дає можливість побачити архітектуру фортеці того часу (з достовірністю на 90%).

Зверху відкривається прекрасний вид на навколишній світ.
Між ущелинами можна побачити паркан з частоколу, а внизу галявину зі старовинними будівлями. Сьогодні на цій галявині проводяться різні фестивалі з лицарськими турнірами.

Висотна структура наскельної забудови, наземні оборонні стіни висотою 15м, а також – складна система водопостачання (криниця, вирубана у скелі та дві цистерни) свідчать про високий рівень давньоукраїнської будівельної техніки, аналогів до якої не знайдено не лише в Україні, але також і у всій Європі. Це свідчить про унікальність карпатської фортеці.

На території скель дослідниками було виявлено чимало археологічних знахідок: чоловічі персні, бойові сокири, бронзову булаву, велику кількість наконечників стріл для луків і арбалетів та ін.

Точно невідомо, коли була побудована ця фортеця. Перші згадки про Тустань в літописах відносять до початку 14 століття. Але археологічні розкопки показують, що поселення в цих місцях існували набагато раніше.

За свою недовгу історію фортеця неодноразово піддавалася набігам. Але навіть татаро-монгольська армія, знищивши прилегле місто, не змогла підкорити Тустань. Правда, що не змогла зробити армія, зробив час. Поступово кордони Польщі розширювалися, поля битв переносилися в інші регіони, з’являлися нові торгові шляхи.
І вже в 17 столітті Тустань втрачає свої функції прикордонного та митного поста. Фортеця швидко занепадає, і після цього періоду відомостей про неї практично немає. Але з 18 століття це місце починає привертати до себе різних мандрівників, етнографів, істориків.

Тустань поступово стає центром культури. Починають влаштовуватися різні фестивалі. Так, в 1914 році було проведено захід на честь 100 річчя від дня народження Т.Шевченка.

Цікаво, що це місце було священним і важливим для місцевих жителів з давніх-давен. Відомо, що близько І тис. до н.е. тут існувало язичницьке святилище одного з фракійських племен.
Вірогідно, що саме з тих часів і збереглися 270 петрогліфів на скелі Камінь. Найдивнішим і загадковим петрогліфом вважається висічене на скелі зображення обличчя людини, розмір якого два метри.

Підійшовши до фортеці впритул, просто затамовуєш подих від величі та неприступності. Величезне каміння навколо просто заворожує твій погляд. І здається, що якась невідома сила ніби власноруч будувала це укріплення.

Обережно підіймаючись сходами на верх, просто в захваті від побаченої краси навколо. З одного боку – стіни неприступної фортеці, а з іншого – засніжені дерева, які з з кожним пройденим кроком, ніби віддалялися від нас, залишаючись позаду. Немов дозволяючи нам, хоч на хвильку, побачити ту красу, яка відкривалася нам зверху.

Це щось неймовірне!!! Які краєвиди!!!. Озираючись навкруги ти просто не віриш своїм очам. Похмуре зимове небо, немов теплою ковдрою вкриває верхівки засніжених дерев. Ніби нагадуючи всім, що зима ще не закінчилась…
Лише грайливий вітерець роздмухує сніг, який маленькими хурделицями витанцьовє в різних місцях. А ще спляче сонечко, ліниво викидаючи свої промінчики, ніби підсвічує цей зимовий танок .. все виблискує. Здається, що якась невидима сила припорошує сріблом ще сплячу землю … Це все нагадує казку.
І ти розумієш, що ця казка навколо тебе і для тебе.

Але жодне фото не передасть в повній мірі, всю ту КРАСУ КАРПАТ, яку відчуваєш там на вершині, вона чарує тебе і змушує повернутися знову …

Спустившись до низу ми відвідали джерело цілющої води, яке притулилося під скелею.

Це про нього Іван Франко писав: ”…Побував я з дружиною в Уричі, коли заслаб на очі… Щоранку ходили до джерела під скалою, в якому я промивав очі. Вода в ньому й справді цілюща – допомагала.”