🕌 🙏 Монастир Походження Дерева Хреста Господнього (колишній домініканський монастир). (Львівська обл.)

 Домініканський монастир розташований в с.Підкамінь Львівської області та є пам’яткою архітектури XVIII ст.

Він розмістився на височині  і за розташуванням та характером укріплень був міцною фортецею, що і нині належить до видатних пам’яток оборонної архітектури ХVІІІ ст.

Оборонні стіни висотою 4-6 м утворювали зовнішній мур,  що нагадувало восьмикутну зірку. У склад комплексу також входять келії та окремо зведена дзвіниця з трьома високими напівкруглими арками.

〽️При вході до монастиря відразу увагу привертає бароковий костел Вознесіння, який, попри ушкодження, приваблює прочан.

😲👀 У монастирі є підземний храм, до якого ченці ставляться з особливою пошаною. В глибоких підземеллях монастиря, кажуть, збереглися потаємні ходи, що вели аж до Чортового каменя. 👣 Але їх не покажуть…

 

Заходячи на територію монастиря, відразу ж відчуваєш себе якось спокійно і умиротворено.  Хочеться спокійно походити по території та просто подякувати Богу за те, що маєш.

Ви знаєте, що ми відвідуємо дуже багато храмів, монастирів та намолених місць, і кожного разу дивуєшся яку гамму відчуттів можна відчути та пережити.

🤔 Починаєш по ішому мислити та задавати собі філософські…. навіть сокровенні запитання…  👁 заглядаєш в такі потаємні куточки своєї душі, навіть іноді здається, що душа починає боліти на фізичному рівні. Адже у кожного з нас є такі спогади,  вчинки, таємниці, 🤫  які ми десь ховаємо подалі від себе, щоб не боліло, не згадувалось… А такі місця допомагають з цим розібратися, наче розмістити все по поличкам. Якось стає все зрозумілим…💖

🙏 І здається, що Господь тебе чує, навіть коли твої вуста мовчать і дає силу та натхнення  жити далі…   

🌟У центрі монастиря розташована унікальна позолочена бронзова фігура Божої Матері з маленьким Ісусом. За майже трьохсотлітню історію Богородиця пережила не одне лихо, але встояла. Після Другої світової війни вона повністю почорніла, проте з приходом монахів до монастиря поступово стала самоочищатися і набувати первісного яскраво-жовтого кольору.

💖 Чи не диво? 

Дякуючи нашому екскурсоводу Василю ми змогли зайти до церкви, яка діє на території монастиря.

❤️ В середині церкви дуже красиво та спокійно, пахне свічками та ладаном. Як я люблю цей запах, який завжди мені нагадує про дві сторони життя: народження та смерть. А дотик холодного повітря до твого тіла, ніби нагадує про те, що Господь поряд. Це ніби Він сам торкається тебе, ніби нагадує: Я тут, Я поряд!!!  💞І відразу відчуваєш себе захищеною та в безпеці. Закриваючи очі починаєш дякувати за все: що живеш,  що ходиш, відчуваєш, радієш… та бачиш таку красу навколо себе.

📚 📖 🔥📔 Монастир славився величезною бібліотекою та архівом, який повністю згорів під час Першої світової війни. Також монастир був осередком культури та мистецтва в окрузі. Тут діяли школи для художників, скульпторів та для дітей.

🙏 Та найбільшу славу монастирю принесло проголошення ікони Богородиці чудотворною, а гори Рожаниці — святими в  1725р.

🤭 Занепад обителі розпочався у 1772 році, коли ці землі перейшли у володіння Австро-Угорщини і розпочались масові закриття монастирів. Саме тоді було вивезено коштовності і зброю, а також забрано значну частину земель. Від остаточного закриття монастир врятувала смерть імператора Йосифа ІІ, проте до колишнього розквіту Обитель вже ніколи не поверталася.

Сильних ушкоджень монастир зазнав під час Першої світової війни, коли було значно поруйновано будівлі і внутрішнє оздоблення костелу. Від сильного артилерійського обстрілу у 1915 р. частково обвалилося склепіння.

В результаті пожежі, яка виникла у 1916 році, згоріло багато картин, портретів та ікон, матеріальних цінностей.  🔥 Вогонь знищив близько 500 цінних рукописів i книг бiблiотеки. Реставрацію споруд було проведено в міжвоєнний час.

Під час світових воєн монастир зазнав значних втрат і в 1945 р. був ліквідований.  😟 У 1946 р. радянська влада організувала тут концтабір для українського духовенства та в радянський час пересильну тюрму. 🤭 Це завдало великої шкоди цьому місцю, оскільки в’язні аби не замерзнути спалили майже все оздоблення інтер’єру монастиря.

Згодом у монастирських мурах було засновано психоневрологічний інтернат закритого типу (він і досі існує).  Храм перетворили на конюшню, а ще пізніше на гараж. В одній каплиці зберігали зерно, в іншій мінеральні добрива, а ще в іншій вигодовували сторожових собак в’язниці.

У 1997 р. сакральні споруди та частину келій передали монахам Студійського уставу УГКЦ. Того самого року розпочалася відбудова святині.

На території монастиря, у скелі, був видовбаний колодязь глибиною майже в 100 метрів. Роботи по його влаштуванню тривали 18 років й були завершені в 1708 році. Але на даний час він не діє, тому що відновлення колодязя потрібно дуже багато коштів. І також не виключають, що туди скидували загиблих воїнів та померлих людей. 🤔  Але ця інформація достеменно не відома.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *