Латинська катедра (м.Львів)

Латинська катедра Успення Пресвятої Богородиці, що знаходиться за адресою пл.Катедральна № 1 вважається найдавнішим римо-католицьким костелом міста Львів та є єдиним цілісно збереженим об’єктом архітектури.

Це головний римо-католицький храм України.  Катедра – це єдиний зразок готичної архітектури, який зберігся у Львові. Латинський собор є пам’яткою сакральної архітектури 14–18 століття.

Кожне середньовічне місто обов’язково повинно було мати ратушу і собор. Перший камінь у фундамент собору  був закладений у 1360 р. Храм будували дуже довго, понад 100 років. За задумом архітектора, собор мав мати дві вежі. Одну добудували у кінці 14 століття, а інша так і лишилась незакінченою через брак грошей.

Довкола храму містився цвинтар. Але все рівно,  Латинський кафедральний собор був серцем Львова. З його сходинок проголошувались державні укази, в ньому зберігалися військові трофеї, він був гордістю кожного городянина.

На початку XVI ст. страшна пожежа знищила місто майже повністю. Жителі збиралися вже будувати новий Львів в іншому місці, проте катедра постраждала не сильно. На ній розплавився і впав дзвін, але все ж вона встояла. Городяни залишилися і відновили місто. Будували його вже в стилі ренесансу. І хоча важко сказати, як виглядав собор спочатку, безумовно, це готична споруда — єдиний пам’ятник церковної готики у Львові.

У XVIII ст. храм вимагав ґрунтовного ремонту. У процесі реставрації весь інтер’єр був замінений на модний тоді стиль барокко. У готичних перекриттях збереглися розписи художника монументаліста М. Строїнського. У храмі збереглися епітафії, зроблені в різні епохи, адже найдостойніших (тобто найбагатших) ховали в криптах костелу. Після турецької облоги на бічній каплиці повісили гарматне ядро, в 1772 р. жителі, в знак протесту, замурували входи в храм — готичні арки, закладені червоною цеглою, видно й досі.

Дехто вважає кафедральний собор втіленням Львова. Готика і ренесанс, бароко і рококо, еклектика і модерн – практично усі львівські архітектурні стилі злилися в одній споруді. Вона бачила майже всю історію міста Лева.

Гігантські розміри (висота вежі 66 метрів, довжина храму – 67 метрів, ширина – 23), прекрасні архітектурні форми, численні прибудовані каплиці, величні колони, які підтримують склепіння, фантастичні розписи та казкові скульптури – все це втілено у Львівському кафедральному соборі.

Коли заходиш в кафедральний собор, здається, що ти десь зовсім близько біля Бога. Тут панує аура спокою та умиротворення. В храмі зовсім не хочеться розмовляти. Це місце дійсно спонукає тебе подумати про Господа та нашу місію на цій землі. Тут настільки тихо та спокійно, що навіть думки в голові складаються в якийсь логічний ланцюг… Не хочеться метушитись та кудись бігти, а хочеться просто тихо посидіти та подумати про щось своє, щось таке таємне та особисте, про яке думати в звичайні дні не хочеться.  І здається, що кожна твоя думка, кожне твоє слово зразу ж долітає до Всевишнього.

Висновок:  такі місця дуже цінні для кожної людини. Ми повинні заходити в храми та собори, щоб побути просто на одинці з собою, з своїми думками. Для кожної людини дуже важливий діалог з самим собою. Адже тільки ми самі знаємо, що ми дійсно хочемо та що нам потрібно. А такі місця допомагають бути хоч іноді чесними з собою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *