Захід сонця в Загубленому місті Бакота (Хмельницька обл.)

Бакота… Це місто асоціюється у мене з Раєм на Землі. Ця неймовірна краса, яка захоплює знову і знову. І кожного разу ти намагаєшся повернутися сюди, щоб наповнити себе чимось неймовірним та  насолодитися краєвидами.

 

Про Бакоту ми вже вам розповідали в попередніх статтях, але цього разу ми її побачили іншою: чарівнішою та загадковішою. Адже ми там зустріли захід сонця. Тож, давайте все по-порядку.

На третій день наших подорожей втомлені та щасливі ми вже збиралися додому. Всі були наповнені емоціями після Кришталевої печери та Хотинської фортеці. Кожен намагався зберегти в пам’яті красу побаченого. Але ми вирішили  здивувати наших друзів Бакотою. Ніхто з них, крім нас, там не був і, навіть, не здогадувався про це місце.

Асфальтове покриття із Кам’янця-Подільського до Бакоти дуже жахливе, але нам це настрій не псувало і з позитивними емоціями ми доїхали до місця призначення. Цього разу (2 лютого) відвідувачів зовсім не було, тому ми були господарями цієї краси. Погода була чудова. Здавалося, що це рання весна…

Я думала, що на цей раз мої емоції від побаченого будуть не такі сильні.  Адже я тут вже була… Але я помилялася. Цього разу було все по-іншому. Бакота була зовсім іншою… Якоюсь самотньою, але настільки красивою, що від побаченого паморочилась голова.  І знову я поринула в чарівну казку, яку  створила матінка-природа.

Ми спустились до скельного монастиря вузькими сходами, іноді кам’янистими тропами… а навкруги…  фантастична природа, краєвиди, чисте повітря, позитивна енергетика та над кришталевою водою витає дух вікової історії… В таких місцях, втома, яка була у нас від нашої насиченої програми, десь зникає.  Про цей скельний монастир ми детально розповідали у одній з попередніх статтей, кому цікаво можете ознайомитися.

Насолодившись краєвидами ще сонної зимової природи та підкріпившись чистою джерельною водою ми вирішили повертатись. Але побачена краса заставила нас всіх оніміти на мить. Почало вечоріти…

Велике помаранчеве сонце ніби прощається з цим днем, повільно ховаючись з поля зору. Спочатку здається, що воно рухається дуже повільно, пробігаючи променями по гілках дерев, пагорбам, відблискуючи у водах Дністра  а потім пірнає за горизонт. Бакота занурюється в сутінки…

Що може бути кращим і емоційнішим за захід сонця? Природа на Бакоті завмирає, стає все тихіше і тихіше.  Здається, що навіть легкий вітерець зупиняться, щоб на мить помилуватися цією красою.  Те, що вдень здавалося величним та могутнім тоне у вечірніх сутінках. І залишаються лише нечіткі обриси, які здалеку здаються якимись містичними.

Захід сонця наповнений чарами та магією. Його прагнуть побачити, запам’ятати на картинах, фотознімках, описати словами. У променях заходу люди пояснюються в почуттях, роблять пропозиції або ж просто, без слів, сидять в обіймах, схиливши голови назустріч один одному.  Коли споглядаеш захід сонця, стає трохи сумно... Тому що кожен раз, проводжаючи його думаєш: “яким би не був цей день, це мій день і він йде назавжди”.

Як шкода, що багато хто з нас нехтують можливістю приєднатися до споглядання цього справжнього дива, вибираючи більш буденні заняття.

 

Хочеться милуватися цією красою вічність. Але треба повертатися…

Висновок: Кожного разу повертаючись кудись знову і знову, ми бачимо і відчуваємо все по-іншому. Адже ми повертаємось туди вже інші… Кожна наша подорож розкриває нас по-новому:  збагачуючи духовно та розширюючи наш кругозір. І ти розумієш, що щось в тобі змінюється… ТИ ВЖЕ ІНШИЙ. Тому давайте не гаяти часу, а вирушайте з нами в наші надзвичайні подорожі..

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *