Хотинська фортеця (Чернівецька обл). Перлина Буковинського краю.

Сьогоднішня наша розповідь буде не менш захоплююча. Ми хочемо розповісти вам про Хотинську фортецю. До цього місця ми відправились одразу після відвідування Кришталевої печери. Всі ще були під емоціями від побаченого, кожен думав про своє і ніхто з нас, навіть, не замислювався, що ми побачимо тут в Хотині. Нам пощастило, в цей день, туристів було зовсім не багато і вся ця краса і велич належала тільки нам. Тож розпочнемо нашу цікаву подорож в середньовіччя…

Хотинська фортеця – одне з семи чудес України. Велична і неприступна фортеця височить на пагорбах правого берега Дністра. Дністер вже не той – русло його вже набагато вужче, та й фортеця зараз живе  тихим і спокійним життям…  її спокій порушують лише натовпи туристів з екскурсоводами. Справді, має ця споруда щось таємниче, незвідане, навіть стіни зберігають дух стародавніх легенд. З XIV по XVII століття під стінами фортеці пройшло п’ять битв, а значить стільки ж було і виснажливих облог.

Через фортецю проходив міжнародний торговий шлях, який вів з Кракова і Львова до чорноморських міст. Як ласий шматочок фортеця переходила з рук в руки – Молдови, Туреччини, Польщі.

І протягом усього цього часу, фортецю добудовували, зміцнювали і розширювали. Стіни цієї споруди стали свідками багатьох важливих подій, пов’язаних з історією українського народу. У серпні 1621 турецький султан Осман II зосередив під Хотином 250 тисячну армію. А на захист фортеці стала 35- тисячна армія Яна Ходкевича і 40-тисячної армії запорізьких козаків на чолі з Петром Сагайдачним. Чисельна перевага не привела до перемоги турецької армії, а навпаки вони були змушені укласти з Польщею Хотинський мир, а це було рівносильно розгрому.

Територія величезна і треба подолати спуски і підйоми, щоб наблизитися до самої фортеці.

Всередину замку можна потрапити по навісному мосту. У стародавні часи він піднімався і опускався. Зі зворотного боку воріт також є місток. Він мав на собі один важливий секрет. Якщо вороги все ж проривалися за ворота, вони потрапляли на дерев`яний поміст. Дія прихованого механізму призводило його в рух, і вороги просто падали вниз. Там була вирита глибока яма, в якій стирчали гострі кілки.

Хочу показати вам схему фортеці. Думаю, що так буде цікавіше і зрозуміліше, коли ми зайдемо за ці височенні стіни.

1 Надбрамна вежа.

2 Південно-Західна вежа. 

3 Комендантська вежа.

4 Північна вежа.

5 Східна вежа.

6 Комендантський (Княжий) палац.

7 Казарми (побудовані в 18 столітті).

8  Замкова церква.

10 Колодязь.

 

 

 

Спочатку, при Стефані Третьому Великому (який, до речі, сам особисто брав участь в будівництві фортеці) двір був перегороджений на дві частини. Передня частина була для воїнства і слуг, а друга половина для князя або ж для паші, тобто для панів.

Що ж ми бачимо? Праворуч – довга будівля – це казарми, які були побудовані вже в 19 столітті (зараз в її приміщеннях розташовані музейні експонати). За казармами – будівля церкви, і ще далі – княжий палац – вони будувалися при Стефані Третьому Великому (15 століття!). При ньому ж був побудований, вірніше, видовбаний в скелі колодязь, який ви бачите в центрі двору. Уявіть собі – глибина колодязя – 68 метрів, а ширина 2,5 метра! І до сих пір воду використовують для пиття. 

Тепер розглянемо Княжий палац. Він також побудований у другій половині 15 століття. Ось він – прямо перед вами. Пізніше його називали Комендантським палацом. Дуже цікава споруда. Стіни його покриті красивим візерунком з червоної цегли і білого каменю. Перед княжим палацом – дерев’яний літній банкетний зал. А на другому поверсі Комендантського палацу за часів турків розташовувався гарем. До 30 жінок з різних країн світу догоджали турецького пашу.

Уявіть собі! У далекому 15 столітті у жителів фортеці була система водопроводу та каналізації. Це досить незвичайна ситуація для того часу. Вода підводилася прямо з річки.  Але тільки “пани” користуються туалетами з підведеною водою.

Під двором фортеці знаходилися додаткові приміщення, де зберігалася зброя, продукти харчування, лазні. Для їх природної вентиляції зроблені спеціальні невеликі отвори-колодязі.

А яка тут атмосфера. Зразу ж уява малює ворогів, які кожного разу нападаючи на фортецю терпіли поразки. Адже висота фортечних мурів – 45 метрів, товщина – до 5 метрів. Під фортецею – глибокий рів, тому її можна було взяти лише довготривалими облогами. Цікаво, що безпосередньо штурмом Хотинську фортецю ніхто ніколи не захоплював.

В одному з підземель фортеці розмістили музейний зал “Камера тортур”. Дійсно вражає і не для людей зі слабкими нервами. Камера тортур і кожен її експонат спрямований на повільну мученицьку смерть – здерти шкіру, розчавити череп, вирвати нігті, зламати кістки, відрізати геніталії.

А в іншому підвалі, зразки знарядь наших предків, за допомогою яких здобували перемоги і стримували противника під стінами фортеці.

На території фортеці знаходиться кілька музеїв. В одному крилі представлені художні полотна сучасних авторів, що розповідають про історію фортеці. В іншому крилі ви можете побачити манекени в костюмах воїнів різних часів і народів.

Багатьом силует фортеці буде знайомим. Адже вона героїня багатьох улюблених нами фільмів- “Три мушкетери”, “Стара фортеця”, “Стріли Робін Гуда”, “Тарас Бульба”.

 

Висновок: Кожного разу їдучі в подорожі, ми навіть не уявляємо, що можемо побачити. Кожному із вас я раджу відвідати Хотинську фортецю хоча б раз. Відчути дух середньовіччя. Відчути, як минуле і теперішнє сходиться в одному місці. Це надзвичайна атмосфера, яка зможе вас перенести в ті часи і ви відчуєте ту силу і незламність духу тих людей, які відстоювали нашу землю. І всім буде зрозуміло, що жити без подорожей нереально. Ви будете сумувати за цим всім. І кожного разу будете сюди повертатись… нехай, навіть, подумки….

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *