Личаківський цвинтар – одне з найстаріших кладовищ не тільки в Україні, а й у всій Європі. Історія не одного покоління львів’ян увічнена в кам’яних плитах і скульптурах цього кладовища. Цей старовинний цвинтар було відкрито ще в 1786 році, і з цього часу ховали тут переважно політичну та культурну еліту Королівства Галичини і Лодомерії. Його площа складає більш ніж 40 гектарів, а список відомих громадських та культурних діячів, які тут поховані, нараховує тисячі осіб.

Зрештою, саме тут можна побачити унікальні надгробні скульптури, виконані відомими митцями, такими як Євген Дзиндра, Едмунд Яскульський, Абель Марія Пер’є та інші.

Ми з нашими друзями дуже любимо Львів і часто там поводимо свої вихідні дні. Любимо просто погуляти по загадкових вуличках, посидіти в кав”ярнях з філіжанкою кави… Але на цей раз вони запропонували нам відвідати Личаківський цвинтар.

“Що можна побачити на цвинтарі???” – здивувалася я… Уява відразу намалювала звичайний цвинтар, який є в нашому містечку…  і з багатьма знаками питання в голові вирішила побувати і там…

Да… Побачене мене здивувало. Це місце ніби зачаровує своєю архітектурою. Тут поховані громадські діячі, письменники, композитори, поети, політики, співаки. Перелік їх дуже великий, але найголовніших ми все-таки назвемо: відомий письменник-каменяр – Іван Франко, член “Руської Трійці” – М. Шашкевич, відома в усьому світі – співачка С.Крушельницька, відомий співак та поет – В.Івасюк , а також І.Вільде, І.Крип ‘якевич, І.Труш, С.Людкевич, А.Гротгер, С.Банах та інші.  На Личаківському кладовищі похований і відомий український журналіст Григорій Гонгадзе.

За 230 років цвинтар змінював своє обличчя, стиль надгробків та скульптур, змінював написи на гробівцях різними мовами, обростав зеленню та містом з усіх боків. Так само цвинтар і обростав легендами. Містики навколо Личакова вистачає…

 Одна з легенд розповідає, що вулицею Мечнікова, що прокладена вздовж кладовища часто прогулюється жінка в чорному одязі, яка не має обличчя. Кажуть, ніби вперше її побачив молодий юнак, який йшов вночі біля цвинтаря, а згодом інші люди розповідали ту ж історію.

Частими гостями личаківського цвинтаря називають і закохану пару привидів, що прогулюється алеєю, а потім просто розчиняється в повітрі. Кажуть, що це Артур Гротгер та його кохана Ванда Монне. Історія їхнього кохання обривається смертю Артура від туберкульозу на відомому курорті Амелі-ле-Бен у французьких Піренеях. Згодом Ванда продала всі свої коштовності та частину посагу для того, аби перевезти тіло Артура на батьківщину. У 1868 році його за заповітом перепоховали на личаківському цвинтарі на місці, яке він колись обрав під час спільної прогулянки (поле №5), в труну поклали перстень Ванди і листи.

Овіяний легендою і склеп Розалії та Ванди Замойських, матері та дочки, які трагічно загинули під час пожежі у 1902 році. Кажуть, що прогулюючись цвинтарем відвідувачі чули, як у герметично зачиненому склепі було чутно дзвін ланцюгів, на яких підвішені труни.

Проте найпопулярнішим місцем на Личаківському кладовищі залишається могила єпископа української греко-католицької церкви, чудотворця Миколи Чарнецького. На ній завжди горять свічки, завжди є живі квіти. Люди вірять, що відвідавши чудотворця, можна зцілитися. Дехто приходить до могили попросити про поміч, отримати надію.

 

Від цих містичних історій волосся рухалося на голові… Але нам все було дуже цікаво. Ми ходили і дивувалися старовинним творінням архітекторів та митців, в яких закладено глибокий зміст. Кожен з них по праву заслуговує на увагу і багато про що може розповісти.

Екскурсію ми вирішили не брати, а пройтись тими місцями цвинтаря, де  туристів не водять і де мало протоптаних стежок…

Ми були здивовані, коли побачили багато склепів, де написані тільки дати народження, а дата смерті не вказана. Спочатку ми думали, що це люди, які по-якимось причинам зникли безвісті. Але проходивши далі, таких могил ставало все більше і більше. Згодом до нас дійшло…  що люди роблять собі сімейні склепи, ще знаходячись живими. Це нас дуже здивувало… Адже коли людина живе, навіщо їй думати про смерть???  Ми навіть ніколи про таке й не думали, а люди готуються до смерті ще будучі в здоровому глузді. І може це і вірно… Ми ж тільки гості в цьому світі… Та не будемо про дуже сумне.

На території цвинтаря є ряд військових меморіалів. До найдавніших належать поховання учасників польського повстання 1830–1831.

Кладовище вважається музеєм, закритим для поховань. Винятки роблять для видатних львів’ян, репресованих, політв’язнів, воїнів УПА і загиблих у теперішній російсько-українській війні.

Найважче проходити через могили наших загиблих воїнів, які загинули у війні з російськими окупантами. Коли ти розумієш, що вони творці сьогодення та майбутнього нашої України… Герої нашого часу…

 

Після внесення офіційної плати і з дозволу міської ради можна отримати в оренду місце на 20 років (потім можна продовжити ще на той самий термін) або площу для зведення склепу. Підпоховання до прямих родичів на Личаківському кладовищі коштує від 3 тис. грн до 40 тис. грн. А максимальна орендно-охоронна плата за місце на Личаківському — 80 тис. грн, якщо підпоховання відбуватиметься у гробниці. Щороку на Личаківському кладовищі відбувається близько 100 поховань

 

Висновок: На цьому цвинтарі варто побувати. Тут перетинається минуле, теперішнє і майбутнє. Тут відбувається переосмислення всього життя. Тут починаєш задавати собі такі питання, на які зазвичай не знаходиш відповіді. Але ти починаєш розуміти, що треба жити і насолоджуватись життям прямо зараз, прямо в цю мить… Адже завтра може не настати… Тому, друзі, не будемо гаяти часу на якісь вагання, на перенесення чогось важливого на завтра, а почнемо жити і творити добро СЬОГОДНІ!!!…