Сьогодні хочу вам розповісти про чудові краєвиди Житомирщини. Ця подорож, по суті, запланованою у нас не була. Ми вирішили тільки поїхати на Коростишівський каньйон та повернутися додому.
Після довготривалих дощових днів в листопаді, нарешті нам поталанило з погодою. Нагулявшись в каньйонах та зарядившись енергетикою, додому зовсім не хотілося. Друзі, які були з нами, порадили нам подивитись красу села Дениші. Звичайно, не роздумуючи, ми поїхали… Забіжу на перед, подорожжю ми були задоволені на всі 100%
Так, що знову зручне взуття, кава і поїхали…
Дениші – невелике селище на березі річки Тетерів за 20 км на захід Житомира. Воно належало відомому цукрозаводчику Миколі Терещенку і відоме на всю Україну їхнім маєтком.
Садиба була побудована наприкінці XIX сторіччя. Замком її назвали за те, що багатим убранством зовні вона нагадує казковий середньовічний замок.
Замок оповитий безліччю легенд та таємниць. Одні розповідають, що на його підлозі був своєрідний “акваріум”: під товстим склом підлоги плавали коропи. Інші кажуть, що насправді підлогу було вимощено золотими монетами, та щоб не ходити по імператорському обличчю, зображеному на монетах, їх ставили на ребро. Люди запевняють, що і досі в навколишніх лісах іноді знаходять ті золоті імператорські монети. За іншими розповідями, біля маєтку була цукрова гірка з якої, ніби по снігу, каталися на санях.
До 1917 року маєтком опікувалась вдова Федора Терещенка Наталія. Після революції він був розграбований та поступово знищений. Багато хто намагався знайти скарби Терещенків, які, за повір’ями, і досі сховані у стінах та підвалах замку. Мабуть, тому замок так швидко зруйнували. Те, що ззбереглось від нього, розповідає про минулу розкіш…
Але не тільки цим замком славиться село. Природа в окрузі Житомира та Житомирського краю завжди зачаровувала своєю незвичайною красою та унікальністю. Особливу увагу слід приділити каньйону річки Тетерів, який виник завдяки незворотним тектонічним процесам.
Ці дивовижні пейзажі, заховавшись у нетрях листяного лісу на Житомирщині, приваблюють мандрівників своїми стрімкими гранітними скелями, що давно стали тренувальною базою для альпіністів. Місцями вершини гір сягають 25 метрів. Яке це красиве місце!!! Чути гул та силу річки Тетерів, шум дерев та незабутні враження.
І, звичайно, на закуску дуби-патріархи. Цим велетням природи 540-590 років!!! І це щось неймовірне. Коли дивишся на нього знизу, то здаєшся маленькою комашкою. І не дарма, адже обсяг стовбура по колу 5м 80см (щоб його обійняти знадобиться 5 дорослих). Висота дуба – 33 метри. А яка в ньому сила!!!!
Коли притуляєшся до нього вухом, відчуваєш ніби в середині шумить водоспад такої сили, що вирвавшись назовні, зіб’є тебе з ніг. Хочеться стояти біля нього вічність, хочеться побільше забрати енергетики собі… Стоячі з закритими очима, уявляєш, як ця енергія проходить крізь тебе і ти наповнюєшся силою, яка невідома тобі самій, але ти її відчуваєш…
Це такий заряд для твого тіла та душі, що передати словами неможливо. Треба приїхати самому і відчути це…
Висновок: кожного разу сидячи вдома ти просто не розумієш, як важливо мандрувати. А коли вириваєшся хоч на мить, то хочеться зупинити час та побути на одинці з природою, адже ніхто крім матінки-природи не володіє такою силою, яка надихає тебе далі жити та надає тобі сили творити. І кожну нашу подорож ми розуміємо, яка красива наша Батьківщина в різних її куточках.